Наздогнати і перегнати Китай? США починають "нарощувати м'язи"

Нещодавні штабні навчання Міноборони США показали: у разі війни на Тайвані боєприпаси в Америки закінчаться вже за тиждень. І це на тлі того, що Китай не приховує нарощування свого військового потенціалу, а виробництво озброєнь там удвадцятеро дешевше, ніж у США. Нова стратегія національної оборони передбачає розширення американських військових виробництв - і саме тут час українській дипломатії пролобіювати наші інтереси. Як саме можна вписати Україну у нову стратегію США?

Реформа військової промисловості: чи встигнуть США наростити потужності та зберегти світову гегемонію? Поки в ЗМІ точаться дискусії, чого очікувати далі на переговорному треку між США, ЄС, Україною та Росією, повернемося до Елбріджа Колбі, який продовжує роботу над Стратегією національної оборони США.

Як вже писав раніше, вона буде готова найближчим часом, а її зміст вже активно використовується міністром оборони Хегсетом, держсекретарем США Рубіо, віцепрезидентом США Венсом. Трамп також впливає на фінальні пропозиції, які ляжуть до нього на стіл. Не варто недооцінювати президента США через те, що він плутає Албанію з Вірменією. Він контролює все, що вважає важливим, включаючи цей стратегічний документ.

Чому? Бо він має час на "думати стратегічно" над документом, який стане скелетом внутрішньої і зовнішньої політики США. А її зміст визначатиме, зокрема, перелік прийнятних для Штатів варіантів взаємовигідної угоди з Росією щодо України та Європи. Саме так, відразу з трьома окремими суб'єктами. Частини цього тріо вже настільки залежні одне від одного, настільки згуртувалася, що розділити їх зараз - зможе вже тільки скальпель. Тому американцям доведеться приймати рішення одразу щодо всіх. І це все на тлі Китаю, який набирає сили.

Отже, ще навесні 2024 року Колбі взяв участь у програмній роботі свого Аналітичного центру "The Marathon Initiative", оформленій у вигляді презентації під назвою "Розширюючи базу. План розширення оборонно-промислового потенціалу". Цей програмний документ детально описує перелік завдань, які зараз Колбі особисто курує в Міністерстві оборони США.

Розглядаючи передісторію питання, Колбі констатує, що "навіть якщо залишити осторонь політичні дебати про відносну стратегічну важливість або взаємозв'язок між європейським, індо-тихоокеанським і близькосхідним театрами військових дій, стає ясно, що нинішній оборонно-промисловий комплекс США погано підготований до виробництва військової техніки. Він не здатний масштабувати її у необхідних достатніх обсягах, для виконання ймовірних завдань на будь-якому (примітка - хоча б одному) з театрів бойових дій, не кажучи вже про два".

Колбі впевнений, що для вирішення ключової проблеми "часткові реформи на даному етапі недостатні. Тому реформа Міністерства оборони США - це виклик національній безпеці, що вимагає масштабних реформ, значущих для цілого покоління.

У червні 2022 року генерал-майор ВПС США Кемерон Холт зазначив, що китайські військові нарощують потенціал у п'ять-шість разів швидше, ніж американські, і що вони витрачають один долар проти наших двадцяти на ті ж завдання (до речі, собівартість озброєнь Китаю в 20 разів менше, ніж у американських аналогів. Про якість говорити складно, Китай вже понад 50 років ні з ким не воював).

Серія штабних навчань, проведених Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), показала, що в разі виникнення непередбачених обставин на Тайвані, у США закінчаться основні боєприпаси вже протягом тижня".

Тому Колбі пропонує радикальні рішення. Зокрема, терміново значно розширити поточну кількість основних підрядників Міноборони США. Зараз їх всього п'ять, а ще 20 років тому було 15. Він планує розширити кількість державно-приватних партнерств, щоб займатися не тільки програмними розробками, які через свою порівняно невелику собівартість і, навпаки, подальшу високу маржинальність, дуже цікаві великому капіталу, але і великомасштабним промисловим випуском військової техніки.

Звісно, це більш висока капіталомісткість, довгі гроші, але стабільний попит на довгі роки. І розміщувати такі виробництва Колбі теж хоче, в першу чергу, в Штатах. Ну в крайньому випадку - на території своїх близьких союзників. Список ще уточнюється, але фігурують Британія, Японія, Польща і, як не дивно, Фінляндія.

Звідси висновок - хто Штатам і особисто Трампу буде вставляти палиці в колеса зовнішньої і внутрішньої політики, тих будуть тримати осторонь від величезного бюджету американського військопрому. А ринок цей буде рости, тому від виробників теж вимагатимуть зростання конкурентоспроможності та розміщення технологій на території Штатів.
А ті, кому воно буде треба, платитимуть за придбання озброєнь. Що вже і запропоновано Європі та Україні.

Як не дивно, такий підхід дарує шанс Україні стати цікавою для Америки в її новій стратегії. Ми маємо інновації, технології, рідкісноземельні метали. І головна перевага (як це не сумно визнавати), ми прекрасний тестовий полігон. Всі ж чудово розуміють, що навіть якщо настане перемирʼя - прикордонні конфлікти триватимуть постійно.

Тому зараз, поки є час, нашим чиновникам необхідно спробувати пролобіювати місце Україні в цій новій стратегії США. Бо наявність нас у цій стратегії - одна з найкращих гарантій нашої безпеки. Тож це - питання нашої національної безпеки.

Gazeta.ua