Путін і перемир'я. Заради кого він готовий іти на поступки?

Дональд Трамп випадково обмовився у ввімкнений мікрофон, що Путін піде на перемовини із Зеленським заради нього. Всім би мати таку певність, як у американського президента, але ж ми знаємо... Насправді є лише одна людина на світі, заради якої Путін готовий піти на поступки - і то вигадана. Отже, про кого йдеться?

Трамп вважає, що Путін може піти на справжні перемовини і мир заради нього. Добре бути Трампом. Тоді світ виглядає зовсім інакше.

Але ми не всі Дональд. І тому ми розуміємо, що єдиний, заради кого Путін може піти на справжні мирні перемовини - то сам Путін. Причому навіть не конкретний Путін Владімір Владімірович, чоловік Кабаєвої і дуже багатий негідник, а той Путін, що потрапить на сторінки історії. І єдина річ, яка може змусити Путіна зупинитись, це розуміння, що він стане негативним персонажем на сторінках російського підручника. Який не зробив Росію великою знову (привіт, Дональде), а сприяв ще більшому розпаду імперії. Підручник історії - це те єдине, що зараз цікавить Путіна. І це те, що змусило його свого часу прийняти рішення про повномасштабне вторгнення. І це те, що не дає йому зараз зупинитись.

І тут питання, чи дійсно він зараз може зважувати два таких сценарії? Чи бачить він загрозу? Теоретично єдине, що може змусити його відступити, це економіка. Бо війна - це дуже дорого. І російська економіка тріщить по швах, а в бюджеті вимальовується мега чорна діра, яка може затягнути туди все. І всіх. Але чи пам'ятає хтось, що було з економікою під час Петра Першого? Навряд чи. І чи може так думати Путін? Чи боїться він зараз, що російська економіка впаде так сильно, що Росія піде шляхом Радянського Союзу? Який, між іншим, розвалився саме через економічні проблеми, адже був у дефолті останні роки свого існування. І який не витягнули навіть кредити МВФ та західних країн.

Правильна відповідь - ми не знаємо.

Будь-який раціональний президент зупинився б прямо зараз. Але Путіну цікавий підручник історії, а не наступні вибори. І зважування ризиків відбувається в одній голові, де міркують не звичними нам категоріями. Ризик великої фінансової кризи для Путіна тільки тоді значний ризик сам по собі, якщо він приведе до розпаду Росії. Бо зубожіння російського народу йому по барабану. Як, схоже, і самому російському народу, що живе за межами Москви і Петербурга (Лєнінград для Трампа). І він може подумати, що рік роботи друкарського верстату не проблема, якщо за цей рік розвалиться українська армія, наприклад. Чи інші сценарії, які можуть жити в його голові.

А тому ніхто не знає. І тому так складно оцінювати зараз хід перемовин. Не тільки через те, що і українці, і лідери ЄС мають постійно лестити Трампу і не забирати у нього надію на Нобелівську премію, викривлює реальність та імітує багато сигналів, яких насправді немає. Але і тому, що все, що відбувається, підходить одночасно під два сценарії.

Перший - це реальні перемовини, на які згодився йти Путін, побачивши значні ризики. Другий - це затягування часу Путіним разом із Китаєм, чи на догоду Китаю, чи за підтримки Китаю. Обидва варіанти зараз виглядали б однаково. А враховуючи природню недовіру до Путіна, легше обрати консервативний сценарій і виходити з того, що Путін просто тягне час, маніпулюючи Трампом і намагаючись не отримати санкції.

Коли ми почнемо розуміти? Які сигнали?

Перший і основний - чи відбудеться справді зустріч Путіна і Зеленського найближчим часом. Якщо росіяни знов будуть посилати Мединського і старшого двірника Кремля, то відповідь буде однозначна. Затягування часу. Якщо дійсно відбудуться перемовини, то шальки терезів почнуть схилятися у бік справжніх перемовин. Та навіть у тому - випадку не можна буде виключати, що ми бачимо затягування часу. Але ймовірність справжніх перемовин вже буде більшою.

Чи допомогли б сильніші санкції? Так. Бо вони б наблизили у голові Путіна більш ризикований сценарій до реальності. Але президент США не хоче. І переконати його у зворотньому, схоже, може тільки сам Путін. Який цього, звісно, не хоче. І продовжить грати свою просту, але таку ефективну гру, масажуючи его Трампа. Як він робив на Алясці. Так, це не допомагає йому захопити Україну, не може вже призвести до радикальної відмови Трампа від співпраці (дякуємо американському суспільству, зокрема, журналістам, що завзято пісочили Білий Дім після Аляски, і нашим європейським друзям). Але може лишати Трампу надію, про яку він іноді проговорюється. Що Путін зробить щось заради нього. Хоча історія не знає прикладів, коли б Путін щось взагалі робив заради когось іншого.

Тому поки санкцій не буде, війна триває. І тривають перемовини - чи їхня імітація. Просто зараз гаряча картоплина полетіла до Путіна. Його хід наступний.

Оригінал