Влада зазнала політичної поразки - і тепер провалює індикатори допомоги

Влада гадала, що скасуванням скандального закону про НАБУ та САП - зможе повернути стан справ до вихідної позиції. Та цього не сталося. І протести, і розслідування НАБУ, і ставлення європейських партнерів показують: в Україні назріла політична криза. Та чи усвідомлюють це в Офісі президента, і головне, як там збираються її вирішувати, щоб повернути довіру суспільства? І що робити з "маячками" від ЄС і МВФ, які влада успішно провалила - і від яких залежить західна допомога Україні?

Незважаючи на начебто позитивне завершення історії з незалежністю НАБУ і САП, наша країна поки що не вибралася остаточно з тієї політичної кризи, в яку почала сповзати. Адже Україна вже провалила значну кількість індикаторів ЄС, МВФ та Світового банку.

А оскільки темп запровадження необхідних змін знизився, ще більше індикаторів може бути провалено в наступні квартали. Це призведе до втрати необхідного фінансування, що може запустити повноцінну економічну кризу - адже ми живемо без гіперінфляції та продуктових талонів під час великої війни виключно за рахунок постійної титанічної фінансової підтримки західних партнерів.

Тим часом Парламент продовжує послаблюватися: однопартійна більшість, якої фактично немає вже кілька років, скоро зникне й формально, навіть якщо корупційні підозри парі десятків її членів не перетворяться на судові вироки. Ще одна важлива риса політичної кризи - зменшення легітимності президента, що є погано під час війни, бо доведеться ухвалювати непопулярні рішення, які вимагають високої легітимності (ми ще дуже далеко від перемоги, і в нас купа накопичених нерозв'язаних проблем).

Ще більше потребуватимуть легітимності мирні переговори, які колись таки розпочнуться, - а до того часу легітимність продовжуватиме сповзати вниз. Натомість мораторій на народні протести фактично знятий, тож всі самообмеження й самоцензура, взяті на себе громадянами, значною мірою більше не діють. Нарешті, накопичення складних проблем вимагає складної системи їхнього розв'язання, а наша система управління навпаки - все далі спрощується.

У мене немає певності, що правляча політична команда винесла добрі уроки з історії з НАБУ і САП. Можливо, в них склалося враження, що вони всіх переграли, що народ забуде й піде по домівках, а міжнародні партнери заспокоються. Саме так виглядали передумови ухвалення законопроєкту, який підірвав політичну стабільність 22 липня: думали, ніхто не зверне уваги. Варто було би нині зробити висновки. Я вже писав, що єдиним шляхом виходу з кризи бачу політичне лідерство, яке може призвести до поновлення довіри всередині й зовні. Мене зовсім не тішить втрата легітимності очільником держави під час великої війни.

Наш мінімальний порядок денний на найближчий час включає:

1. Реформа Бюро економічної безпеки.

2. Реформа митниці.

3. Поновлення міжнародних експертів у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

4. Призначення відібраних суддів Конституційного суду.

5. Відмова від проблемних проєктів поправок до Кримінального кодексу.

6. Ухвалення закону про адміністративне судочинство.

7. Повноцінне відновлення трансляцій з парламенту, включаючи засідання комітетів.

8. Запровадження вчасного підписання президентом ухвалених законопроєктів.

9. Запровадження публічних консультацій під час розробки законопроєктів.

Ми не повернулися в ту точку, в якій були 21 липня. Це ілюзія. Ми начебто там, але насправді з великими політичними втратами. Не можна розслаблятися ні політикам, ні громадянам, ні міжнародним партнерам.

Оригінал