Закляті вороги - найкращі друзі. Лондон і Берлін уклали союз

Ще сто років тому звістка про те, що Німеччина з Великою Британією можуть укласти оборонний союз - викликала що хіба сміх. Вони були непримиренними ворогами. Та російська загроза спонукала переглянути відносини, і обидві країни уклали військовий союз, практично в усіх сферах діяльності. Але що це дає Україні?

Мабуть, чи не вперше за всі роки української незалежності не стежу за сьогоднішніми урядовими перестановками. Нинішня зміна уряду в глобальних політичних розкладах не має жодного значення, оскільки курс державної політики не змінює. Процедура призначення показала, що Володимир Зеленський, як і раніше, покладається на невелику групу близьких соратників. І у цьому плані зміна уряду цікава лише з погляду суто внутрішньоапаратних розкладів Банкової.

Чи не єдиною новиною, яка спонукає замислитися, став факт непризначення Умерова послом у США. Анонімні телеграм-канали пишуть, що це сталося через відмову США прийняти послом нинішнього міністра оборони. Чесно, не розумію чим не догодив Умеров Америці. Чуток ходить багато - від його персональні якостей до звʼязків з Туреччиною та Саудівською Аравією. Не знаю де правда, а де брехня, але факти уперті - Умеров лишається в Україні.

Тож зверну увагу на значно цікавіші події, що відбуваються сьогодні в Британії, де одвічні вороги підписали договір про спільну оборону та створення військового союзу. Прем'єрміністр Великої Британії Кір Стармер і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підписали у четвер у Лондоні новий англо-німецький договір, який включає зобов'язання допомагати один одному у разі збройного нападу.

Угода передбачає тісну оборонну координацію та взаємну підтримку у разі зовнішньої загрози чи збройного нападу. Це політичне зобов'язання, яке не замінює обов'язки в межах НАТО, але поглиблює двосторонню оперативну готовність. Таким чином, країни формують своєрідну "двосторонню статтю 5" - з особливим акцентом на реагування на гібридні- чи кіберзагрози.

Як пише Bloomberg з посиланням на високопоставленого німецького чиновника, зобов'язання щодо взаємної оборони є реакцією як на дедалі агресивнішу Росію, так і на зростаюче занепокоєння серед європейських союзників щодо відданості США НАТО за президента Дональда Трампа. Це також сигнал США та союзникам про готовність до самостійних рішень в обороні Європи.

Водночас, за словами чиновника, це не повинно замінити принцип колективної оборони, що лежить в основі основоположного договору НАТО, відомого як стаття 5. Та що б не писав Bloomberg, а фактично ми бачимо дефрагментацію НАТО і створення нового військового союзу, який буде здатний реально діяти. Це взаємовигідна історія для обох сторін. Німеччині потрібна "ядерна парасолька" Британії. Британії, у свою чергу, необхідні технології та ресурси Німеччини.

І вони вже мають реальні плани як це досягнути. Країни взяли себе зобов'язання поставити нову ракетну систему великої дальності - Deep Precision Strike - протягом наступного десятиліття. Вона матиме дальність дії понад 2000 кілометрів (1240 миль) і допоможе посилити британський і європейський оборонні сектори завдяки "значним промисловим інвестиціям".

Але на цьому співпраця між обома сторонами не завершується. Угода закріплює участь обох країн у виробництві та експорті бронетехніки "Boxer" та багатоцільових винищувачів "Typhoon". Ці проєкти не лише мають економічне значення, а й дозволяють зберегти оборонну автономію Європи в умовах нестабільності трансатлантичної співпраці. Також створюється база для спільних досліджень у сфері БПЛА, ШІ та ППО. Велика Британія та Німеччина створять платформу для спільного розвитку штучного інтелекту в оборонному та цивільному секторах. Йдеться про розвиток алгоритмів для автономних систем, кібербезпеки, систем управління БПЛА та аналізу даних розвідки.

Окремо приділено увагу квантовим технологіям, зокрема, шифруванню, обчисленням і комунікаціям. Обидві країни вже мають лідерські позиції в цій сфері, тому координація дозволить їм протистояти Китаю та США в технологічному суперництві.

Дуже важливим пунктом для обох сторін є запровадженням спільних механізмів боротьби з нелегальною міграцією, від якої страждають обидві країни. Берлін погодився криміналізувати діяльність контрабандистів, які допомагають переправляти мігрантів до Великої Британії через Ла-Манш. Це дає британським службам змогу взаємодіяти з німецькими правоохоронцями, щоб перекривати логістику ще на етапі підготовки. Зокрема - спільне переслідування суден, майстерень, складів і постачальників двигунів. Обидві сторони погодилися обмінюватися розвідданими про мережі нелегальної міграції та організовану злочинність у цій сфері.

Також вони розширюють співпрацю у кіберсфері та захисту від інформаційних і гібридних атак. Сторони зобов'язуються регулярно обмінюватися кіберрозвідкою, а також до проведення спільних навчань з кіберзахисту та боротьби з дезінформацією. Велика увага приділена протидії кампаніям впливу з боку Росії та Китаю, які дестабілізують внутрішньополітичні процеси в Європі. Угода сприяє формуванню єдиних стандартів безпеки в оборонній цифровій інфраструктурі. Зокрема, це охоплює захист критичних об'єктів, оборонних контрактів і логістичних мереж.

В умовах, коли економіка Британії потерпає після BREXIT, Німеччина простягла руку економічної допомоги. Так, Угода передбачає створення UK-Germany Business Forum - платформи для полегшення двосторонніх інвестицій. Анонсовано понад £200 мільйонів у нові проєкти, зокрема відкриття виробничих потужностей німецького оборонного концерну STARK у Великій Британії. Очікується створення понад 600 нових робочих місць у сфері високих технологій. Також обговорено усунення митних бар'єрів для критичних товарів оборонного та інфраструктурного призначення.

Цей новий союз між Великою Британією та Німеччиною формально заперечує кілька базових постулатів класичних геополітичних доктрин, які протягом понад 150 років визначали їх як суперників, а не партнерів. Тож хто міг подумати сто років тому, що через століття одвічні вороги та лідери Антанти і Троїстого союзу домовляться між собою про спільну боротьбу проти - Росії?

Уперше з часів Другої світової війни Британія не стримує Німеччину, а підсилює її. І це прямо суперечить базовим геополітичним доктринам обох країн, які писалися протягом останніх десятиліть. Класична британська стратегія "balance of power" полягала в тому, щоб жодна держава не домінувала на континенті. Історично цим суперником була саме Німеччина. Теорія Маккіндера вчила: Британія як "морська держава" має стримувати континентальні імперії на кшталт Прусії чи Росії.

Німеччина ж, у свою чергу, прагнула "знищити проклятий острів." Школа Бісмарка, Шмітта і Хаусхофера говорила: справжня сила Берліна в осі з Москвою або Парижем, але ніколи з Лондоном. Після Brexit Британія взагалі пішла у "Глобальну Британію", обіцяючи не втягуватись у внутрішньоєвропейські справи. А Німеччина до останнього годувала Путіна через Nord Stream.

І от тепер - колишні смертельні вороги стають союзниками. Оборонні проєкти, контрміграційна політика, спільні кіберзахист та інвестиції. І навіть плани прямого залізничного маршруту Лондон-Берлін. Але найголовніше в цій історії - що союз Мерца і Стармера це не просто договір. На наших очах помирає епоха старої геополітики і водночас народжується нова, в якій вороги ХХ століття створюють спільний союз у ХХІ. І до цього народження безпосередньо причетні лідери ще трьох країн: Росії, Китаю та США.

І це лише початок створення такого союзу та нової геополітичної реальності. Ймовірно, до неї скоро доєднаються скандинави, країни Балтії. Ймовірно - Польща та Франція.
Саме з метою залучення додаткових учасників в Угоді є ще один пункт, який прямо вказує, що вона розглядається як частина ширшого процесу реанімації європейського безпекового трикутника: Лондон-Берлін-Париж. Підписання договору посилює консенсус серед провідних західноєвропейських країн щодо підтримки України, стримування Росії та зміцнення європейської оборонної індустрії.

Зважаючи на нові геополітичні реалії, Україна тепер має орієнтуватися в Європі не на НАТО, а на цей військово-оборонний союз. Адже шлях до НАТО нам міцно закрила Америка, тож маємо ставати гнучкішими та адаптивнішими і запропонувати свої знання та навики що допоможуть перетворити вісь Лондон-Берлін у вісь Лондон-Берлін-Київ.

І нам є що запропонувати цьому новому союзу - від військових інновацій до створення спільних корпорацій. Але найголовніше, що ми можемо запропонувати - це допомогти встановити стабільність і мир на східних кордонах Європи.

Тож, як бачимо, "козирні карти" в нас є. Тепер нашому новому-старому уряду головне правильно розіграти новороздані козирні геополітичні "карти," що дозволить нам стати частиною осі Лондон-Берлін-Київ.

Gazeta.ua