Що у нас із мовою? Росіяни заборонять вивчення української на всіх територіях
Для росіян мова - це зброя, інструмент впливу та збереження власної державності. А що таке мова - для українців? На четвертому році повномасштабної геноцидальної війни у нас досі точаться суперечки щодо використання державної мови - мало того, багато українців сприймають її як нав'язану необхідність. І скидається на те, що українська влада розділяє таку думку. Що відбувається і до чого це може призвести?
Російська влада "через зміну геополітичної ситуації у світі" має намір вилучити шкільний курс української мови та літератури з федеральної загальноосвітньої програми. Також і на окупованих теренах, де досі українська вважається "рідною" і є обов'язковою до вивчення (хоча на давно окупованому Донбасі і тим більше, в Криму - вивчення української вимагає спеціальної заяви батьків - на яку, звісно, ніхто не наважиться, щоб не привертати увагу ФСБ).
Вони розуміють важливість мовного моменту для геополітики, для нацбезпеки, для координування (і контролю) суспільства. Зрештою, для збереження державності
Окупант, як бачимо, дуже багато уваги і ресурсів приділяє питанням знищення української мови і насадження російської як єдиної доступної. Вони розуміють важливість мовного моменту для геополітики, для нацбезпеки, для координування (і контролю) суспільства. Зрештою, для збереження державності і для впливу на інші суверенні держави. Навіть якщо не зачіпати прекрасну функцію російської в якості універсального приводу для нападу.
...для українців мова досі - щось штучно актуалізоване, з роздутою важливістю, щось обтяжливе, в кращому випадку неприємний тимчасовий (суто на час війни) обов'язок
А для українців мова досі - щось штучно актуалізоване, з роздутою важливістю, щось обтяжливе, в кращому випадку неприємний тимчасовий (суто на час війни) обов'язок. Досі панують настрої "не нагнітайте", "не українізуйте силоміць, допустима тільки лагідна українізація", "какаяразніца" і "аби людина була хороша". Навіть захист мови і прав україномовних українців в Україні явно визнано надмірним і зайвим - якщо судити з кандидатур на заміну мовному омбудсмену, і особливо з фаворита.
Це не вказує на якусь нелюбов до України чи на зраду. Це вказує передусім на нефаховість влади. На нерозуміння отаких базових для держави і державного управління речей - і три роки активізації спроб пояснити цю важливість, бо війна, досі не дали ніякого результату. А якою буде реакція - а головне, дії - коли доведеться напряму зіткнутись із вимогами Кремля щодо російської мови і "прав російськомовних"... І чи буде в суспільства змога вплинути на цю реакцію?
Коментарі