Еліта війни: хто вони - ті, хто прийдуть на зміну путіністам

Навіть якщо режим аятолл в Ірані дихає на ладан і от-от впаде - хто прийде на їхнє місце? Загартовані в ірано-ізраїльському протистоянні, звиклі збагачуватися на війні, цинічні й безпринципні пристосуванці. А як щодо Росії? Хто прийде на зміну путінському режиму, який останніми роками розвалив російську економіку, зате створив окрему касту олігархів, що збагатились на воєнних замовленнях. Куди все рухається?

Після ізраїльських ударів по Ірану й закликів прем'єрміністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу поставити крапку в існуванні теократичного режиму, питання можливого краху іранської влади набуває все більшої актуальності у світових медіа.

При цьому ми звикли говорити про цю владу як про безпосередню спадкоємицю подій 1979 року - Ісламської революції. Але насправді, ймовірно, вже йдеться про третю іранську еліту після революції.

Першу еліту складали ті, хто безпосередньо робив революцію - широке політичне об'єднання проти влади шаха Мохаммеда Рези Пехлеві. Це був справді широкий фронт: від релігійних авторитетів до прокомуністичної, орієнтованої на СРСР, партії ТУДЕ. Перші іранські уряди після перемоги революції були заповнені представниками цієї різнобарвної коаліції - аж до того моменту, коли аятола Хомейні рішуче узурпував усю владу в країні та дав змогу посилитися новій еліті: самому духовенству та його прибічникам.

Але вважати, що саме ця еліта досі керує Іраном, - було б помилкою. Реальний розподіл влади відбувся в роки затяжної ірано-іракської війни, коли остаточно реформувався репресивний апарат і духовенство фактично розділило владу з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР).

У цьому симбіозі Іран дедалі більше нагадував класичні авторитарні режими ХХ століття - на кшталт радянського з його дуалістичною системою партії та органів безпеки або гітлерівського - з партією та СС. Як і в СРСР чи Третьому Рейху, авторитет духовенства та КВІР був вищим за авторитет традиційної армії.

Сьогодні ж представники саме цієї еліти гинуть під ізраїльськими ударами. Якщо система вціліє, ми можемо побачити формування вже четвертої еліти Ісламської Республіки - еліти, загартованої не в революції, не в ірано-іракській війні, а в сучасному ірано-ізраїльському протистоянні. І ця еліта буде складатися не з ідеалістів або фанатиків, а з людей, вихованих у цинізмі, пристосуванстві та вірності виключно самому режиму.

Я не виключаю, що цей новий Іран буде обережнішим за попередній. Але, безумовно, і значно підступнішим. Аналіз змін в іранській номенклатурі дозволяє краще зрозуміти, з якою російською елітою ми матимемо справу в найближчому майбутньому. Бо в Росії нині вже править друга еліта після краху СРСР. І третя на черзі.

Перша - це еліта "широкого фронту", яка об'єдналася проти комуністичної диктатури та домоглася створення нової держави. Вона включала всіх: від колишніх номенклатурників і чекістів до демократів, лібералів і націоналістів - не лише російських, а й представників усіх народів тодішньої імперії.

Але ця еліта дев'яностих швидко поступилася новій - посиленій Чеченською війною, згуртованій навколо культу Путіна та повного контролю спецслужб. Сьогодні саме вона є носієм путінської вертикалі влади.

Проте й ця еліта вже може поступитися місцем новим групам - тим, хто збагачується й робить кар'єру на російській війні проти України. Якщо путінський режим збережеться, перед нами постане ще радикальніша, ще жорстокіша генерація. Молоді люди, що виросли у світі пропаганди, ненависті до Заходу й віри у війну як найефективніший спосіб вирішення проблем, дедалі більше нагадують своїх іранських однолітків - таких самих фанатичних продуктів авторитарної машини.

Це і є справжня еліта війни.

Оригінал