Держава продовжує знищення маріупольців - після трагедії в Драмтеатрі
Однієюз з найстрашніших сторінок російсько-української війни, яку ще треба буде написати - стане оповідь про загибель Маріуполя. Доки він під окупацією - складно навіть встановити, на десятки чи на сотні тисяч жертв іде лік. Але українська держава цим не переймається. Ті маріупольці, які дивом вижили під пекельними обстрілами, виявляється, отримали "побутову травму" і допомоги від цієї держави не варті. Що відбувається?
Як держава стирає Маріуполь з історії України. Тут і зараз.
...травма, отримана маріупольцями в Драмтеатрі під час російського бомбардування - це побутова травма? А що ніякі бойові дії в Маріуполі після 05 березня 2022 року не тривали, всі вбиті та поранені - фейк...
А ви знали, що травма, отримана маріупольцями в Драмтеатрі під час російського бомбардування - це побутова травма? А що ніякі бойові дії в Маріуполі після 05 березня 2022 року не тривали, всі вбиті та поранені - фейк, а оборона Маріуполя протягом 86 діб - вигадка?
Зараз ви думаєте, що йдеться про російську пропаганду. Ні. Така офіційна позиція урядовців в Україні. Тепер, думаєте що це - першоквітневий дурний жарт? Знову, на жаль, ні.
Це - сувора реальність про нас. Нас, маріупольців. Нас, сотень тисяч українців з Маріуполя, що втратили все.
Про що мова. Маріупольчанка пані Наталія Ю., яка дивом вижила після вибуху, отримала тяжкі поранення, залишилась без ока, має значні пошкодження рук та інші проблеми зі здоров'ям, намагалась отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Абсолютно на підставі українського законодавства.
Проте отримала від міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоровʼя, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звʼязку з військовою агресією Російської Федерації проти України (вибачте за таку довгу назву - але така вона) відповідь. Просту та однозначну - вона немає права на статус особи з інвалідністю внаслідок війни тому, що з 5 березня 2022 року в Маріуполі війни не було. Отаке.
Той самий момент, коли пишеш, а руки тремтять від люті. Тобто, не було? Тобто держава Україна вважає, що в Маріуполі дійсно не було десятків тисяч загиблих внаслідок російської агресії. Що 16 березня росіяни не скидали бомбу на Драмтеатр. "Побутова травма", не інакше (сарказм).
Тепер не дивно, чому Буча має меморіал щодо свої загиблих, а маріупольці навіть не мають офіційної згоди про власну жертву. Жертву, яку цивільні принесли разом із військовими, аби врятувати Україну в перші місяці війни. Або, може, це просто нас та наше місто принесли в жертву з огляду на таке ставлення?
Це настільки ганебний та настільки показовий випадок... ставлення з боку держави до нас, маріупольців, та в цілому - до всіх внутрішніх біженців
Це настільки ганебний та настільки показовий випадок, який не окремо щось підкреслює. Він просто логічно завершує картину ставлення з боку держави до нас, маріупольців, та в цілому - до всіх внутрішніх біженців. Держави, яка не звільнила та не засудила до покарання жодного прокурора, що за хабар та вплив отримав статус інвалідності, проте спокійно відмовляє цивільним людям у їхньому законному праві, просто стираючи їх (нас) з історії України. Остаточно та безповоротно, чого ми - не дозволимо. І будемо боротись стільки, скільки це буде потрібно.
Тому, замість висновку: нешановні урядовці. Це не погроза. Це - пряме попередження. Маріупольці страшні у своєму єднанні в боротьбі один за одного, що довели 86 днів проти набагато страшнішого ворога, ніж ви. Тому давайте зробимо так: ви швидко виправите цю несправидливість, або ми остаточно порушимо змову мовчання до кінця війни. І ми почнемо розповідати світу не лише про героїчну оборону та жертву Маріуполя, а деталі провалів евакуації, факти заспокоєння міста напередодні вторгнення візитами перших осіб, та ще купу подробиць, яка вам не сподобається. Проте точно сподобається медійникам. Гарантую. Принаймні - точно почну з власної телефонної книги, де вдосталь контактів міжнародних ЗМІ, які радо візьмуться за цю історію.
