Ігноруючи агресію Путіна, Захід дає згоду на нові злочини. 16 років поспіль

16 років тому Росія розпочала війну проти Грузії. Захід промовчав тоді - і вже 2014-го Путін анексував Крим, а 2022-го - почав повномасштабне вторгнення в Україну. Що ще має статися, щоб США та ЄС нарешті усвідомили загрозу?

Шістнадцять років тому сталося те, що переконало Кремль у правильності політики тиску на колективний Захід. Йдеться про російсько-грузинську війну, що розпочалася в ніч проти 8 серпня 2008 року. Ще на рубежі 2006-2007 років Генштаб ЗС РФ підготував план дій на випадок "військової агресії Грузії в Південній Осетії". Цей план затвердив президент Росії Володимир Путін. В рамках цього плану, зокрема, велася "підготовка південноосетинських ополченців". Знайомий для України сценарій, що й казати.

Але Захід мовчки все це проковтував - незважаючи на сигнали з Тбілісі. Тодішній глава МЗС Грузії Гела Бежуашвілі заявляв у січні 2006 року: "Наше обурення викликає той факт, що, незважаючи на наше неодноразове і наполегливе попередження припинити незаконне ввезення зброї з території Росії в зону грузинсько-осетинського конфлікту, ці поставки продовжуються. У Цхінвальському регіоні розміщено незаконне озброєння, є переносні зенітно-ракетні установки".

Захід вважав за краще прикинутися глухим і сліпим. Він не відреагував і на твердження грузинської сторони про те, що в районі 2006 року йшло активне розгортання 4-ї військової бази в Джаві, на думку колишнього радника президента РФ Андрія Іларіонова, розпочате ще 2003 року. До чого все це дійшло? До того, що 8 серпня 2008 року Росія офіційно вступила у війну на боці сепаратистів із Південної Осетії.

Росія вбивала грузинів на території, яку весь цивілізований світ визнає частиною Грузії. Але РФ за це нічого не було. Жодних санкцій проти агресорки ніхто не ввів - ні США, ні ЄС. І саме тоді, я переконаний у цьому, Путін ухвалив рішення, що аналогічний трюк можна повторити і в Україні.

І ми пам'ятаємо, наскільки боягузливою та слабкою була реакція Заходу на злочини Росії: анексію Криму та підтримку сепаратизму та тероризму у Донецькій та Луганській областях України. Ми пам'ятаємо і те, що в перші дні після повномасштабного вторгнення Росії в нашу країну, лідери багатьох країн світу зайняли вичікувальну позицію. Вони думали, що Україна впаде. Але ми вистояли. Ми майже 900 днів воюємо з ядерною державою, армія якої вважалася другою у світі з боєздатності.

І ще невідомо, який був би підсумок цього протистояння на даний момент, якби Захід не демонстрував боягузтва у питанні термінів та кількості сучасної зброї, яка постачається Україні. Ми досі бачимо приклади цієї боягузливості і в питанні дозволу використовувати зброю, яку надає Захід, по території Росії. Але ми боремося. І ми переможемо. Завдяки героїзму та мужності українців і незважаючи на боягузливість Заходу, яка проявилася вперше ще 16 років тому.

Gazeta.ua