Дива декомунізації. Кому Ленін, кому Тарас - яка різниця?
Чому б не переробити старий радянський пам'ятник Леніну на Шевченка? Легким рухом болгарки перетворити символ покріпачення України на символ її волелюбства. А дійсно - чому?
Пара рухів болгарки - і з похабного Лєніна виходить елегантний... та ні, ще похабніший типу Тарас.
У селі Котлярка на Житомирщині в межах декомунізації Лєніну підрихтували писок і наліпили стрьомні вуса. Кепку замінили на "Кобзар", піджачок на пальто (тільки оптимізатор побивається, що пролетарські гівнодави Ільїча не вдалось допиляти до елеганцьких гостроносих мештів, які любив Шевченко) - і назвали Кобзарем. Автор - місцевий художник Володимир Герасимчук. Апгрейд зробили коштом обдертої з того ж Лєніна міді. Ініціаторкою перетворення стала завідувачка будинку культури Котлярки Тетяна Петрук.
"Коли я побачила, що його от-от повалять, щось заболіло в душі. І відразу подумала: "А чому б його не переробити?". Я звернулася до громади, підійшла до Володимира Григоровича Герасимчука і кажу: "Володю, ти його переробиш чи ні? Перероби, будь ласка, з Леніна на Шевченка"". Це пані завідувачка переймалась, що як знести Лєніна, то в селі не буде жодного пам'ятника, бо на новий грошей катма.
...люблять в нас таких кадаврів: то тризуб на Бабу - в сенсі, Батьківщину-Матір, то вуса на Лєніна... Хоч тушкою, хоч опудалом, але тягнуть за собою мітки колоніалізму й окупації
От люблять в нас таких кадаврів: то тризуб на Бабу - в сенсі, Батьківщину-Матір, то вуса на Лєніна... Хоч тушкою, хоч опудалом, але тягнуть за собою мітки колоніалізму й окупації. То "село лишиться без пам'ятників", то "вулиці дорого перейменовувати - і що вам Жванецький зробив"...
