Верещук мітить в міністри оборони. А професіонали вже скінчились?

Треба відмовлятись від риторики, що десь потрібна на відповідальній посаді "жінка/кішка/квасолина". Нам потрібні нормальні менеджери

Дещо із життя Ірини Верещук, яка претендує на посаду нового міністра оборони.

Моя думка така: з таким потенційним міністром війна буде ще років десять. І тоді точно ніякого Криму, НАТО і стратегічних безпекових союзів із США. Це якийсь лютійший комсомол, якому пофіг, якою сферою займатись, аби обіймати елітну посаду.

У 2019 року Верещук заявляла, що вступ до НАТО стане "конфліктогеном з Росією", і вона особисто підтримує "фінську модель". Тут особливої уваги заслуговує безпекова експертиза про "фінську модель". Тільки от Фінляндія уже маше нам лапкою із НАТО. І там всерйоз готують громадян у разі війни з РФ. Зі свіжих новин – фінський уряд веде перемовини із США про "нову угоду щодо довгострокового розміщення американського контингенту". А пріоритетом закупівель для армії назвали ракети класу "земля-повітря", протитанкові комплекси, різні ніштяки для ППО. Населення, якого всього 5,5 млн, за соцопитуваннями, готове витратити свої податки на ракети із США, Ізраїлю і Швеції, а не на всяку прутню і серіали.

Додатково з самого старту в НАТО Фінляндія виступила організатором одразу двох великих натовських навчань на півночі своєї території. Кілька тисяч військових якраз відпрацьовували комбіновану потенційну атаку з боку кордону болотяних.

Якщо ми говоримо про наше оборонне майбутнє – десь така "фінляндизація" нам треба. НАТО, угоди із США і важливі закупівлі, щоби кончені сусіди нас дуже боялись.

І до речі, фінам на самому старті пояснили на офіційному рівні, що після вступ в НАТО в разі війни "фіни в першу чергу захищатимуть свою державу, але подбають про якісних союзників".

І ще одне по Верещук.

Мені дуже не подобаються маніпуляції про "нам треба жінка на посаді міністра оборони".

Нам потрібні не шоугьорли і барбі на чолі стратегічного міністерства – нам потрібні професіонали. Людина, яка здатна бути менеджером і порахувати скільки курток, картоплин і снарядів потрібно на одного солдата в умовах інтенсивної війни.

Я не бачу жодного практичного сенсу від перебування якоїсь жінки на якійсь посаді, якщо вона не фахівець, не спеціаліст і не якісний менеджер. Яку би посаду ти не узяв, де перебувала Верещук ДО – там одна лютєйша є**ніна. То давайте зробимо по "6,5 тис. стипендії студентам із ОРДЛО", то нам треба шатли на Чонгарі, то американська розвідка нам не указ.

Досить уже вип'ячувати свої первинні статеві ознаки для просування в кар'єрі і так далі. Кажу це як жінка, для якої завжди на першому місці були "самолеты, а д̶е̶в̶у̶ш̶к̶и̶ мальчики потом". Кажу це як жінка, у якої день дуже сильно розколювалась голова після того, як я послухала для матеріалу лекції нинішньої послиці в Болгарії. Такі жінки на посадах – це удар з ноги усім талановитим і фаховим представницям жіночої статі.

Коли в твоєї армії не вистачає літаків, дронів і артилерії, менше за все згадуєш про ліфчики, помади і укладки. Перша думка – де грьобані фахівці серед 37 млн громадян?

Треба відмовлятись від риторики, що десь потрібна на відповідальній посаді "жінка/кішка/квасолина". Нам потрібні нормальні менеджери і професіонали. І мені абсолютно однаково, що саме у них під костюмом з тонкої італійської шерсті.

До речі, за іронією долі, коли йшла мова про відставку бездарного Андрія Тарана з посади міністра оборони, тоді на "плюсах" теж обговорювали "кандидатуру першої жінки на посаду міністра". І о боги, хто ж це був? Ірина!

P.S. Порада для всіх жінок. Хочете поваги і роїв ухажорів – ставайте якісними фахівцями своїх сфер. Успіх і фаховість – це потужний магніт і афродизіак.

Оригінал