Казка про трьох поросят, або неприємна правда про наш вступ до НАТО

Коли заокеанський Наф-Наф криком кричав, що вовк уже зовсім близько, український Ніф-Ніф весело збирався на шашлики

Наш вступ до НАТО нагадує мені казку про трьох поросят.

Поки європейський Наф-Наф довго і тяжко будував свою безпекову парасольку з "Патріотів", "Нассамсів", "Леопардів", "Абрамсів", F-16/35, українські керманичі співали, що "нам не страшний сірий вовк", і віддавали цьому вовку стратегічну авіацію і ракети, які могли бити до Москви, за знижки на газ.

Коли головний заокеанський Наф-Наф криком кричав, що вовк уже зовсім близько, український Ніф-Ніф весело пиляв селфачі і збирався на шашлики.

Коли вовк таки напав, і Наф-Нафи з ЄС та США почали вливати мільярди в наш, зруйнований війною, бюджет, чиновники безтурботного українського Ніф-Ніфа не просто не перестали красти – легендарні яйця по 170 грн прикривав особисто сам міністр оборони.

Я думаю, точно не нам зараз ставати в позу ображених на наших союзників.

Завдяки своєму добробуту і стратегічному мисленню про безпековий альянс вони у безпеці. Чи повинні вони ризикувати своєю безпекою заради тих, хто безтурботно валявся в калюжі, аж поки в дім не прийшла війна?

Неприємна для нас правда в тому, що ні. Нам ніхто нічого не должен, як казав наш президент. Ніяке НАТО не зобов'язане і не буде наражатися на небезпеку ядерної війни заради України. Ми можемо скільки завгодно говорити про гуманізм і все таке, але люди століттями різали одне одного, й нікому не було до того діла. Зовсім нещодавно, кілька років тому, спливала кров'ю сирійська опозиція, і ніхто їм не допоміг. Воювали "калашами" проти російської авіації.

Наше велике щастя, що вибори в США виграв Джо Байден, а не Дональд Трамп, якого активно підтримувала Україна. Пам'ятаєте, як український генпрокурор за дорученням з Офісу президента відкривала карну справу проти Байдена-молодшого?

Також наше велике щастя, що Байден – політик старої школи і поставив інтереси своєї країни вище особистих образ.

Зараз ЗСУ просуваються через максимально укріплені позиції ворога, бо є арта і є до неї снаряди. Саме артою союзники насичували ЗСУ, поки ми кричали про танки і літаки. І саме арта вирішує на полі бою, бо вона – бог війни по праву.

Для того, щоб стати членом НАТО, треба бути дорослими. Ми повинні позбавитися ілюзій, не вимагати неможливого, перестати загравати з ворогами наших союзників. І з вдячністю і великою шаною приймати допомогу, яку отримуємо.

Бо ще одна неприємна правда в тому, що ми не воюємо за них. Ми воюємо за себе. За свою землю, за своїх близьких, за право існувати.

Оригінал