Бебі Йода завдає нищівного удару
Без вливання грошей, без наднапруження ресурсів, віртуозно й елегантно, одним порухом – росіянські зусилля в хлам
У всіх піарників, медійників, комунікаторів – професійних і любителів – мав би з'явитися нині новий "гуру", приклад для наслідування. Його ім'я – Валерій Федорович Залужний.
Я ніколи не писала про його таланти як головкома, бо мені як молодшому офіцеру завідомо бракує кваліфікації, щоб їх оцінити. Але як людина з багаторічним медійним досвідом – голосно аплодую.
Впевнена, що більшість оцінили Бебі Йоду на броніку у головкома просто як мі-мі-мі. Як прояв "людськості" й незашореності генерала – адже якого-небудь держиморду радянської школи неможливо уявити з таким шевроном. Можливо, подумав хтось, це його оберіг, подарунок близької людини або чиєїсь зворушливо щирої дитини.
Це геніальний, без перебільшень, медійний хід. Не менш важливий для перемоги України, ніж звільнення якого-небудь ключового населеного пункту
Все так. Але головне – це геніальний, без перебільшень, медійний хід. Не менш важливий для перемоги України, не побоюся цих слів, ніж звільнення якого-небудь ключового населеного пункту.
Противник останнім часом удався до старого, як світ, пропагандистського ходу – з метою мотивування своїх військ і деморалізації наших він активно розповсюджує брехливі чутки, що Залужний арештований/вбитий/поранений/перебуває при смерті/втік за кордон/просто зник.
Відповідь на таке обов'язково має бути, і в класичному варіанті вона теж стара, як світ – "зниклого" діяча необхідно продемонструвати публічно. Але Залужний не той, хто діє класичними методами, він весь – ходяча несподіванка.
Уявімо, що воєнкори просто зафільмували його участь у військовій нараді чи зустріч з бійцями на фронті (до речі, це теж було зроблено). Це правильно, але щоб перебити ворожу пропаганду, цього замало. Бо генералам належить проводити такі наради і зустрічі, в цьому немає нічого надзвичайного, нічого такого, що привертає увагу й чіпляється за свідомість. Отже, такі кадри не розійдуться широко.
І тут – хопа, ми бачимо Залужного з мімімішним шевроном. З малюком Грогу, представником фентезійної раси, якого у фільмі захищав головний позитивний герой. І все. Залужного з Грогу, на відміну від "просто Залужного", не помітити неможливо. Пішло замилування, меми про "Йодіну мать" і все таке. Топ-новина на кілька діб. Без вливання грошей, без наднапруження ресурсів, віртуозно й елегантно, одним порухом – росіянські зусилля в хлам. Цим не можна не захоплюватись.
Залужний не скривився грізно: "Ви що, *ля, з мене дебіла робите?!", а широко посміхнувся і показав великий палець
Так, цілком імовірно, що Залужний вигадав це не сам. Хтось йому підказав. Але в кожного командувача, президента, короля, боса корпорації тощо є безліч радників. Усі вони радять різне і не несуть відповідальності за свої пропозиції. Несе відповідальність один – той, хто обрав, до чого прислухатися, а до чого ні. Ключовою є особистість лідера, який у відповідь на запропонований йому "експеримент" не скривився грізно: "Ви що, *ля, з мене дебіла робите?!", а широко посміхнувся і показав великий палець.
Випадок з Бебі Йодою – не єдиний. Залужний давно довів, що вміє комунікувати, знає всі медійні прийоми і не лише не цурається їх, а, схоже, отримує неабияке задоволення.
І він у нас такий, дяка Богові, не один. Для прикладу, відоме "мовчазне" відео Кирила Буданова, з якого наробили багато мемів, порівнюючи Буданова навіть з котом – найвищим проявом мімімішності! – це та сама історія. Буданова ж теж противник оголошував то пораненим, то мертвим. І на це знайшли ось такий контрприйом. Що ж, молодці. На гібридні атаки – гібридні відповіді. Все так.
Коментарі