За що нас ненавидять росіяни
Навіть притомні з них не розуміють, для чого нам незалежність та власна державність
Наша державність – це те, за що вони ненавидять нас.
Якщо спитати пересічного свинорилого, чого вони так ненавидять українців, він щиро здивується. Яка ненависть? І приведе купу прикладів, як його друг женився на хохлушкє, а він сам служив (працював, був сусідом) з українцем – і все було ок.
Ми не викликаємо ненависті, коли просто живемо коло них, як котики чи собачки. Ненависть з'являється тоді, коли ми живемо окремо.
Наша незалежність – тригер, який вмикає імперця практично у всіх росіянах
"Нєзалєжна" – смакуючи кожен склад незвичної мови, глузливо плямкають губами лапотні шовіністи. Наша незалежність – тригер, який вмикає імперця практично у всіх росіянах. Навіть якщо людина притомна і проти Путіна, вона неодмінно задасть питання: "Ну что? Жилі же вмєстє, развє плохо било?"
Плохо. Бо жити в чужій державі плохо. Спитайте євреїв. А якщо держава не просто чужа, а ще й Росія, то ще раз спитайте євреїв, як воно – жити в такій державі.
Багато поколінь наших предків прожили життя в Україні свого села. Кожен раз вони ніби проходили таможню на автостанції в райцентрі, де строга касирка гавкала на них тою псючою мовою і дратувалася, що "тупі селюки" її не розуміють. Там, за межами автостанції, починалася вже не їхня країна, а країна росіян. Чужа. Байдужа. Безжальна.
Нам пощастило жити в часи відродження нашої нації
Нам пощастило жити в часи відродження нашої нації. Розширення рамок своєї країни аж до самих кордонів. Це фантастичне відчуття – гордість за свій народ, що прокинувся.
Минулого року я хвалив Зеленського за правильну дату цього свята. Хай історично не точну, бо державність у нас відбулася задовго до хрещення Русі, але дуже потужно атакуючу московські міфи про лапотних "спадкоємців" Русі. Це день нашої державності, не їхньої. Хрестили нас, не їх. Переможемо ми, не вони.
