Історія про те, як контейнери призвели до нападу Росії на Україну

Що спільного між морськими вантажоперевезеннями та агресією Москви? Стежте за руками

Обережно, щоб голова не запаморочилась: історія про те, як контейнери призвели до нападу Росії на Україну. Якшошо – баян не мій, я його підслухав в одному цікавому місці. Отже, почну спочатку.

У 1950-х роках американець Маклін замахався дивитись, як у порту повільно перевантажують вантажі з його грузовиків на корабель. Грузчики передавали мішки з рук в руки по одному, черга. І Маклін поняв – на кораблі треба завантажувати не вантажі, а самі грузовики. Але щоб не тягать машини – краще вантажити контейнер на вантажівці, і відстьогувать його для перегрузки на корабель.

Кілька років запрягали, а у 1960-ті все поплило-поєхало не тільки по Америці, а й по світовим океанам. І завдяки цьому вдалось дуже здешевити ланцюжки поставок між материками. Фактично, це стало для Китаю стимулом розвивати свою економіку. Так з'явились транснаціональні компанії з заводами, розкиданими по світу. Так у людства з'явився більший фокус не на виживанні, а на споживанні.

По ходу виросло значення піратів і терористів-шантажистів. Коли одна лодка бідняків з калашами могла зупинити контейнеровоз з вантажами на сотні мільйонів доларів. І не стільки вкрасти, а тупо зламати ланцюжок поставки.

Воювати есмінцями проти лодок – економічно невигідно. І так співпало (чи було похідним від потужного двіжу фемінізму – тут мене відволікли, і я прослухав), що найрозвинутіші країни вирішили інвестувати не у озброєння і войовничі інстинкти для захисту поставок, а у загальну пацифізацію. Ну щоб знизити загальний рівень войовничості у світі, щоб всякім дибілам рідше приходила в голову думка про воєнний напад як спосіб вирішення якоїсь проблеми, яку можна вирішити економікою. Наприклад, голод.

Білі почали з себе. І дуже сильно це розвинулось вже у ХХІ сторіччі. Купа акцій просували десексуалізацію та маргіналізацію насильства (metoo, BLM тощо). Паралельно уряди переставали інвестувати у зброю. І взагалі втрачали воїнські інстинкти.

Паралельно зростання економік підвищило рівень життя у Росії і Китаю, які спочатку скуштували західні демократичні цінності на смак, але зрештою виплюнули. "Б'є – значить любить" та "п**да лаоваям" виявились горєм от ситого ума. І тому ці автаркії зберегли войовничі інстинкти та запаси зброї на фоні розм'яклих демократій. Та вирішили вдарити у підставлений бік. Тому що могли, тай й було чим.

По суті, ми зараз спостерігаємо наймасштабнішу реформацію світу після Другої світової. Саме зараз велетенські економіки вчаться не екуменічній глобалізації, а впроваджувати сегрегаційні заходи безпеки. Завод має бути біля хати, а не в Китаї. Нафту краще брати у кума, ніж у того під***са з Росії.

Це неймовірна за масштабом зміна, яка проникає навіть в особисті звички та навички купи людей. Інші ціни, дефіцити, ідеологічна ворожнеча. Світ не буде таким, як раніше. І мільярдам людей у світі до цього треба звикнути, що десакралізація "економіки" призведе до необхідності вибирати – з ким ти у ланцюжку поставок.

Якшошо – контейнери придумав американець, тому він відразу робив їх за американськими стандартами й типорозмірами. Відтак, у всіх країнах світу їздять вантажівки і працюють морські крани в портах, заточені під американські "фури".

А значить, якщо Китай не вирішить все це змінити у розкольницькому угарі (замінити всі контейнери, крани, вантажівки у автаркіях і опортуністах Шовкового поясу), – універсальна мова економічного спілкування збережеться: TEU від англ. twenty-foot equivalent unit — умовна одиниця вимірювання місткості вантажних транспортних засобів. Мова до поновлення економічного діалогу залишиться. Але до неї ще треба пройти розрив. Сі та Пу не для того починали війну, щоб злитись по дорозі. Можливо, гірше ще попереду.

Оригінал