Ми багато заборгували рашистам
І ми все віддамо, адже наближається наш час завдавати ударів у відповідь
У нас війна. У нас знову обстріл і "трьохсоті". "Двохсотих" немає. Але настрій людей, які мене оточують, надихає. Навколо мене люди, які вже не зупиняться на якихось "кордонах 23 лютого". В нас інше бажання тепер. Є бажання бити рашистів. Є бажання гнати це лайно, випалюючи його до біса з нашої землі. Немає поразницьких чи панікерських настроїв. Ми дуже чекаємо на поставки зі США та все, що йде за лендлізом. І коли ми це отримаємо, то в Росії отримають набагато більше целофанових пакетів із рашистським біосміттям, ніж отримали за останні три місяці. Втомляться своїх ховати. А ми постараємось.
Вже скоро росіяни зустрічатимуть своїх дітей, чоловіків, братів, батьків та друзів, які повернулися додому з України в целофанових пакетах
Тому що це наша земля. Це наша країна. І ми тут житимемо. А будь-який окупант тут буде здихати. І дуже скоро окупанти здихатимуть у великій кількості. Так, вони називають себе "другою армією світу". Але в Україні вони "друга армія світу" після ЗСУ. Окупанти вже пройшли шлях від "взяти Київ за три дні" до "вийти до адміністративного кордону Донецької та Луганської області до 9 травня", але не досягли нічого з цього. Але вже незабаром не дуже веселі росіяни зустрічатимуть своїх дітей, чоловіків, братів, батьків та друзів, які повернулися додому в целофанових пакетах з України. Зустрінуть та поховають. Як уже поховали українські воїни міф про "другу армію світу". А поки що ми тримаємо удар. Але незабаром прийде наш час завдавати ударів у відповідь. І ми у боргу не залишимося. Накипіло.
Накипіло за кожну загиблу дитину та за всіх дітей, в яких рашисти вбили батьків
Накипіло за кожну загиблу дитину та за всіх дітей, у яких рашисти вбили батьків. Накипіло за різанину в Бучі та Бородянці. Сильно накипіло за бомбардування Маріуполя, Харкова, Чернігова, Києва, Одеси, Волновахи, Миколаєва, Львова та кожного нашого міста. Накипіло за вокзал у Краматорську та за Яворів. Накипіло за кожну повітряну тривогу та ночі наших сімей у бомбосховищах. Накипіло за кожного вбитого та пораненого українця. Накипіло. Ми багато чого заборгували рашистам. Ні, не за останні 3 місяці, а за весь період із 2014 року. І ми віддамо цей борг. З лишком. Мало не здасться. Нехай нам зараз тяжко та непросто, але скоро все зміниться.
Вірте в ЗСУ та в Залужного! Вірте у себе! Разом ми сила. І ми переможемо всіх ворогів України!
