Євген Марчук зірвав першу російську спецоперацію із захоплення Криму
Його політична біографія – яскравий приклад долі державника у країні, великій частини жителів якої не потрібна держава
Виходець із структур держбезпеки, Євген Марчук зробив зі свого радянського досвіду висновки, протилежні тим, які зробив у Росії Володимир Путін. Не поставити спецслужби над державою і перетворити їх на союзників олігархії, а працювати над створенням сучасних ефективних інституцій, які могли б протистояти мафіозному захопленню держави, - пише Віталій Портников для Еspreso.tv.
Зробив зі свого радянського досвіду висновки, протилежні тим, які зробив у Росії Путін
Його співвітчизники бачили Україну інакше. Саме тому те, чого вдавалося досягти Марчуку навіть в 1990-ті роки - у часи, коли більшість українців все ще бачили країну частиною пострадянського світу - було потім просто знищено. Він був саме тією людиною, яка зірвала першу російську спецоперацію із захоплення Криму - щоб потім, через роки, вже за Януковича були підготовлені ідеальні умови для анексії півострова. На переговорах щодо Чорноморського флоту, незважаючи на готовність Леоніда Кучми до компромісів заради приїзду до Києва Бориса Єльцина, йому вдалося домогтися чітких часових критеріїв і параметрів перебування російського контингенту в Криму - щоб потім і ці критерії, і параметри були знищені Харківськими угодами. Він був прихильником євроатлантичної інтеграції тоді, коли більшість українців виступали проти НАТО - коли після нападу Росії більшість його співвітчизників зрозуміють сенс цієї позиції, буде вже пізно. І таких прикладів можна навести безліч.
Він був на українській стороні - і на тлі провінційності і страху перед Москвою, які відрізняли тодішню українську еліту, це вже був великий подарунок
Колишній посол Росії в Україні Юрій Дубінін, який брав участь разом із Марчуком у переговорах щодо Чорноморського флоту, говорив мені, що волів би, щоб Євген Кирилович був би на російській, а не на українській стороні. Але він був на українській стороні - і на тлі провінційності і страху перед Москвою, які відрізняли тодішню українську еліту, це вже був великий подарунок. Однак масштаб політика, як правило, не має великого значення, коли немає суспільного запиту. Що, звичайно ж, не скасовує значущості постаті самого Марчука для трьох десятиліть української державності. Він хоча б намагався.
Коментарі
Як випливає з повідомлення Управлінням Держгірпромнагляду по Закарпатській області "Як повідомив заступник начальника управління Богдан Дорош, аварійну ситуацію спровокували санкціоновані Ужгородським міськвиконкомом 16-17 серпня, а фактично виконувані 29 серпня, з грубими порушеннями, без належної документації та погодження з власниками інженерних мереж земляні роботи ТОВ "Свемон-Захід" з метою прокладання електрокабеля.
Пошкоджено газопровід середнього тиску ду 500 мм ( розмір 7х3 см). За три години після пошкодження стався вибух газоповітряної суміші, що накопичилася під сусіднім кафе, з подальшим загоранням."
В відповідних органах, які розслідують причини і наслідки аварії, повинно виникнути питання: чим займалися "проффесіонали" Закарпатгазу, очолювані п.РИБАЧКОМ ТРИ години !!! (чи часом не здирали гроші з споживачів). Чому вони не виконали свої обов'язки, покладені на них планами ліквідації аварій (не вжили заходів по евакуації людей з місця пошкодження г-ду, не прийняли
не прийняли вчасно заходи по локалізації місця витоку газу і т.п.). Як вони допустили виникнення вибуху і чи не приймають на свою "совість" здоров'я потерпілих.
А невже може бути по іншому, якщо всі професійні працівники пішли з Закарпатгазу і керівництву вони і не потрібні. В керівництва зовсім інші принципи підбору кадрів. Цінуються кадри, які здирають більше грошей законними і часто незаконними методами. Чи не цим пояснюється вже 4-те з початку року призначення начальника Ужгородського управління (і великий сумнів, що це люди з професійною освітою і досвідом роботи).
З коментарів засобів масової інформації прослідковується ситуація, що п.Рибачок старається виїхати з даної ситуації на "білому" коні, геройськи ліквідувавши наслідки вибуху газу, а ситуація з станом мереж в Ужгороді (і в цілому Закарпатті) залишиться і дальше вибухонебезпечною і думаю треба чекати ще гіршого (не дай бог).
Не знаю, чи у всьому місті, але в багатьох районах також повністю зник газ.
Цікаво, чим займалися рятувальники та газовики впродовж цілої години до вибуху???