Путін готується до нового етапу битви за Донбас

2021-й може стати останнім роком функціонування путінського режиму

Кремль почало серйозно "донбасити". І те, що на зустрічі в Тристоронній контактній групі з'явився особисто заступник голови адміністрації Путіна Дмитро Козак, безцеремонно посунувши повноважного представника Російської Федерації у ТКГ Бориса Гризлова, й почав вимагати прямих контактів України з ОРДЛО та виконання Мінських домовленостей, як їх бачать в Москві, свідчить, що в Путіна почали здавати нерви.

Коли представник країни агресора, котрий має високі повноваження, починає наполягати на фактичному визнанні створених Росією на окупованих територіях фейкових республік, щоб потім заявити, що в Україні йде "громадянська війна", то це говорить про зміну підходів путінського режиму. Йому потрібне швидке рішення. Звісно на його користь.

Можна зробити припущення, що саме тому Дмитро Козак так нервово поводився під час зустрічі в ТКГ, що на сьогодні його головним завданням є запустити "димову завісу", щоб нею прикрити реальні наміри Кремля щодо Донбасу.

Єдине, що потрібно Путіну на зустрічах в Тристоронній контактній групі – це повна здача Україною своїх інтересів, визнання терористів з ДНР/ЛНР сторонами конфлікту замість Російської Федерації, і признання Криму російською територією.

З усього видно, що Росія готується до нового етапу "битви за Донбас". А Путін налаштований на переформатування ситуації на території окупованої Росією частини Донбасу. Поштовхом до цього стала недавня перемога Джо Байдена в президентській компанії у Сполучених Штатах.

Путін поспішає і тому намагається вирішити питання з українським Донбасом до того, як у нового президента США Байдена дійдуть руки до нагальних питань в Україні.

Тобто тут Москва пробує діяти на випередження, беручи Україну "на слабо", усвідомлюючи, що часу для маневрів у неї не залишилось.

Путін боїться дочекатися того моменту, коли Вашингтон погодиться з ідеєю залучення США до "норманського формату", адже у такому разі Кремлю більше не вдасться гратися у ті "ігри", на які Німеччина і Франція воліли закривати очі.

Бо у разі появи представників Америки на переговорах в "норманському форматі", позиція Києва набуває більшої ваги і поруч з Україною з'являється її надійний стратегічний союзник.

Тому позиція Москви полягає в тому, щоб вирішити донбаське питання, не допустивши на переговорний майданчик Сполучені Штати. А це можливо зробити лише тоді, якщо Кремль встигне випередити Вашингтон.

Навіть варіант переведення окупованої частини Донбасу в статус Придністров'я Путіна зараз не влаштовує. Оскільки йому потрібно показати російському суспільству, котре перестало його підтримувати, як лідера нації, свою силу.

Тут він може використати той фактор, що так звані ДНР/ЛНР межують з Росією і повторити те, що Кремль зробив з Кримом. "Парламенти" ДНР/ЛНР попросяться до складу Російської Федерації.

А Державна дума, в пришвидшеному порядку, розгляне це "історичне прохання", і ясно, що не зможе відмовити маріонетковим республікам у включенні їх до складу Росії.

Путінський режим почав задихатися від нестачі ресурсів для продовження окупації Криму і частини Донбасу, тому останнім "дембельським акордом" диктатора може стати рішення показати всім своїм політичним опонентам за кордоном і в середині Росії свою "силу".

Путіну зараз, як ніколи необхідна підтримка російського політичного класу, який дуже розчарований результатами його президентської діяльності. До того ж, йому потрібно показати своїм подільникам, що він не втратив сили і готовий взяти на себе відповідальність.

Хоча в Москві чудово розуміють, що якщо такого нового контроверсійного рішення на Російську Федерацію чекає чергове збільшення санкцій, але для Путіна, який сам загнав себе до глухого кута, зараз важливішою, як йому здається, є тактична "перемога".

А про наслідки такої "перемоги" вони воліють не думати. Сподіваючись хоч трохи виграти дорогоцінного часу, не розуміючи, що у них його вже зовсім немає.

Тріск від новітньої "Російської імперії", що починає розвалюватись, стає все гучнішим, щоб там не говорили і не робили адепти "русского мира". Все циклічно. Римська імперія, Візантійська імперія і Османська імперія були куди більш серйозними утвореннями. Але куди все поділося?

У Путіна немає ніякої іншої стратегії, крім того, як точити брехні, поширювати масово дезінформацію і відчувати гордість від удаваної "величі Росії".

Проте "шагренева шкіра" кола його політичного спілкування постійно звужується, і дуже скоро він буде замкнений лише на ЄврАзЕС – збіговисько колишніх комуністів-диктаторів, які не бажають нікому поступатися захопленою владою.

Хоча Путін і його злочинна камарилья окупували не лише Крим і частину Донбасу, вони окупували й саму Росію. Та наростаючі протестні рухи в Російській Федерації вказують на те, що росіяни вже втомилися мовчати.

Тому 2021 рік може стати останнім роком функціонування режиму Путіна, якщо росіяни знайдуть в собі сили покінчити раз і назавжди з цією внутрішньою окупацією.

Оригінал