Москва останні 300 років полює на українські таланти і маркує їх "Зроблено в РФ"

Добре, що гурт Kazka присоромили

Український гурт Kazka буде виступати в Москві на російській "Пісні року". Тобто, вже не буде. Або навіть так: не збиралися, все це брехня, продюсер спростував чутки. Але соціальні мережі не повірили. Так почався в Україні перший понеділок грудня.

Патріотичний сегмент Facebook негативно відреагував на інформацію про гастролі популярного українського колективу за "поребриком", на ворожій території. Поклавши руку на серце, ця активна спільнота все частіше нагадує орвелівського Великого Брата. Тільки те й робить, що спостерігає за тобою і всіма іншими, хто подивиться в сторону Росії, щоб прослизнути туди і заробити трішки грошей. Іноді повідомляють про таких діячів політики і культури, про існування яких за інших обставин знало лише вузьке коло обмежених людей. До речі, зворотний процес теж є: про деякі російські пропагандистські видання українці дізнаються тільки тоді, коли вони і їхні автори потрапляють в наші "чорні списки". Але Kazka - випадок особливий, - пише Андрій Кокотюха для "Главред".

Гурт виник нізвідки, раптово. Завдяки композиції "Плакала" колектив отримав широку популярність в Україні і за межами. Пісня увійшла в десятку кращих світових хітів за версією Shazam. Гурт назвали проривом року і присудили локальну премію "Люди нового часу". Але при цьому пісня "Плакала" очолила список хітів на російському "МузТВ", обігнавши Філіпа Кіркорова. І була перекладена російською, щоправда, не самими учасниками колективу, а також в Росії тамтешніми виконавцями, як кавер-версія.

Найцікавіше починається з цієї точки. Згаданий факт - російська популярність - провокує конспірологію. Вона заснована на тому, що в усі часи, а саме - останні триста років, Росія миттєво помічала таланти по сусідству. Перш за все - українські. Без роздумів пропонувала найкращі фінансові умови реалізації. Спершу давала можливість просто працювати, без зміни місця проживання. Потім - давала громадянство, ставлячи на продукті, створеному українцями, маркер "Зроблено в Росії". Яскравий приклад - письменник Микола Гоголь. А вже скільки уродженців радянської України збагатило російський політичний і культурний істеблішмент - хоч греблю гати. Згадайте хоч режисера Сергія Бондарчука, який народився на Херсонщині і завоював премію "Оскар" за фільм "Війна і мир": ну, звичайно ж, зросійщений українець, а його син Федір сьогодні - друг Путіна.

Ще трохи про неприємне. Саме участь в "Різдвяних зустрічах" Алли Пугачової дала українському рок-гурту "Брати Гадюкіни" ту популярність, на яку вони заслуговували. Якби не було цього, музикантам складніше було б отримати на батьківщині культовий статус через відсутність ресурсів "розкрутки", здатних охопити всю територію повною мірою. Але Пугачова не кликала абикого. Тобто "Гадюкіни" в українському середовищі все-таки виділялися. Більш ніж через десять років після того, вже на початку 2000-х, щось подібне сталося з "Океаном Ельзи". Кілька пісень групи, до речі, як і у "Гадюкіних", україномовних, потрапили в саунд-трек фільму Олексія Балабанова "Брат-2". Що дало команді більше можливостей виступати в Росії, допомагаючи впізнаваності.

Неприємність ситуації в тому, що інформаційний простір України, хоч радянської, хоч незалежної, повністю контролювався Росією. По суті, "російське" тут подавалося "нашим". І популярність у себе вдома часто прямо залежала від того, наскільки про тебе знають в Росії і як тебе там "крутять".

Невеликий екскурс в історію питання дає всі підстави вважати: Kazka могла піти тим же шляхом. Для цього створені всі стартові можливості. Причому саме талантом українського колективу і правильною стратегією його продюсера. В інший час участь в російській "Пісні року" стала б для групи межею бажань і піком кар'єри. Не помилюся, припустивши: до війни така новина подавалася і сприймалася б в Україні як наша чергова перемога.

Ось тільки часи змінилися. Припустимо, гурт Kazka насправді запросили заспівати на російській сцені. Припустимо, вони б погодилися, це новий ринок і нові гроші, причому чималі для українського артиста. Вважайте, що всякий українець, який сподобався російському телебаченню і тамтешній владі, вже заробив і капіталізував себе надовго. За прикладами не треба ходити далеко: Таїсія Повалій, Ані Лорак, Світлана Лобода, Андрій Данилко. Питання, на що живе в Москві Аліна Гросу - вона і в Києві впізнавалася більше за фото, ніж за піснями. Але якісь корпоративи, напевно, є. Інакше дівчинка з Чернівців не поїхала б до держави-агресора. Я до того, що їм і іншим не соромно.

А гурт Kazka присоромили - і команді реально стало соромно навіть через не озвучений вголос намір. Гаразд, нехай вони не готували московську гастроль. Лише подумали в той бік. Тим самим вчинивши класичний думкозлочин. Але не в тому сенсі, який вклав в цей елемент новомови Джордж Орвел. Вони подумали не про хороше, а про погане.

Виступати в Росії - це погано, пані та панове. Росія - токсична країна. Контакт з нею на будь-якому рівні, в будь-якій сфері здатний забруднити. Зв'язок з Росією - звинувачення, якого поки не можна висунути в суді, але можна в соціальних мережах. І якщо у обвинуваченого є совість плюс розвинене почуття самозбереження - він зробить висновки, переграє, максимально відмежується від усього російського. Репутація врятована. Тому Kazka вчинила правильно. Беріть приклад, співгромадяни.