Щоб достукатися до Трампа з Меркель, чуда не потрібно
Цього тижня Україна отримала практичний кейс, як діяти у кризових ситуаціях
У понеділок наші міжнародні партнери черговий раз вразили своєю беззубою страусиною реакцією. "Ситуація в Азовському морі - це конфлікт між Україною та Росією", "Ми не вважаємо, що через ці події потрібно вводити додаткові санкції проти Росії" - не повний перелік "найсильніших заяв" партнерів, більшість з яких зайняли вичікувально мовчазну позицію.
Однак вчора все змінилося. Скасування зустрічі Трампа з Путіним, заяви Німеччини та Британії щодо посилення санкцій проти Росії, Європейський суд з прав людини та Червоний Хрест вимагають надати доступ до наших моряків та негайно повернути човни Україні. Франція, Польща, Канада з іншими країнами та обєднання розпочали нарешті тиск на Росію.
Яке диво дозволило за ці три дні поміняти позицію наших міжнародних партнерів?
Ухвалення воєнного стану допомогло
Давайте розберемо по деталях події останніх днів. Вони мають стати практичним кейсом, як мають вести себе представники української влади та суспільства у кризових ситуаціях:
1. Понеділок - ухвалення воєнного стану. Цей крок впершу чергу був зроблений, як елемент тиску на наших міжнародних партнерів. І як показав подальший перебіг подій, це допомогло.
2. Вівторок - висадка "дипломатичного десанту" на чолі зі спікером Андрієм Парубієм у Брюселі. Постійні переговори, конcультації, тиск на партнерів.
3. Середа - візит прем'єра до Німеччини і переговори з Меркель. У результаті отримали дві заяви-підтримки, в яких Меркель засудила дії Росії в Азовському морі та по "Північному потоку" – 2. Німеччина пообіцяла проконтролювати обіцянку Росії про збереження високого обєму траспортування газу через Україну.
4. Починаючи з понеділка президент постійно обдзвонює лідерів G20 з проханням надати підтримку України.
5. Міністерство закордонних справ та Міністерство оборони оперативно підготували весь пакет документів по інциденту. Він вже пішов у Міжнародний Гаагський трибунал та інші інстанції (чесно, не очікував такої прекрасної роботи з боку наших чиновників.)
Не чекати та панікувати, а просто якісно виконувати свою роботу
6. Українська діаспора влаштувала низку акцій протесту перед державними установами з вимогою підтримати Україну (окрема подяка за Париж Alla Lazareva )
8. Безпрецедентна по мужності та героїзму поведінка наших моряків на судилищі в Керчі. Результат - симпатія всього світу на їхньому боці. А версія Пуйла про незаконні дії українських моряків – розсипається.
Жодного дива не відбулося. Результат став можливим завдяки об'єднанню частини українських політиків у боротьбі на міжнародному фронті, активізація суспільства та мужність наших моряков на судилищі Мордору.
Тому давайте памятати. Кожен раз, коли у кризових ситуаціях хочемо сподіватися на чудо - варто не чекати та панікувати, а просто якісно виконувати свою роботу. І все у нас вийде.
Віктор Таран, для Gazeta.ua
Коментарі
Я одесситка, родилась в Одессе. Хочу заметить - в последнее время все чаше можно услышать украинскую речь на улице, в транспорте и т.д. Это радует. Значит украинский язык постепенно возрождается. Но в основном народ общается на русском. Именно на русском. А то, что кто-то там услышал "одесский говор" - так это брехня. Те одесситы, которые разговаривали на суржике русского и иврита давным давно уехали в Израиль или США.
навчатись державній мові - добре !
... вважати киян дикунами, що можуть побити за російську -
або дурний жарт,
або ознака розумової обмеженності чи довірливості до безпідставних пліток
Я еще не видела ни одной торговки персиками, абрикосами, рыбой или еще чем, которая бы чего-то боялась! Они у нас закаленные Привозом и всеми одесскими рынками. А что касается языка, то, к сожалению, он у нас не русский... Это такая гремучая смесь, в которой много слов и украинских, и иврита, и даже целые понятия есть, позаимствованные у носителей других языков. Все-таки , около 118 национальностей представлены в нашем городе.
Я ще не бачив ( і не чув) ні одної торговки персиками чи рибою,в якої діти працювали б у Верховній Раді))))))......хіба прибиральницями в буфеті
вам +)))))))))
Не дуже приємно, коли вчать українську через страх, щоб не побили.Така аргументація не викликає пошани насамперед до тих, кого бояться.
А чом би й ні? Страх отримати у писок - дієвий стимул і мотивація! А для кацапидлів - так взагалі №1! Умовляння, припрошування або так звана хохляцька "толерантність" на узкоязичних взагалі не діють! От якби якого-небудь одеського "Кідалава" віддухопелили свого часу за його ставлення до нашої мови, то й кацапізаційних законів би він не вигадував!
Читати приємно, але щось не дуже віриться(
не дождетесь
Бомжу
А если не подадут. когда по русски просить будешь?
Приємно таке читати, тільки б цей запал у Сергія швидко не зник.