Піднімемо наш прапор над руїнами Кремля!
Зі святом, друзі
Вперше я побачив наш прапор на вулицях Києва 22 травня 1989-го року під памятником Шевченку.
Тоді ж я вперше побачив ОМОН у роботі: "космонавти" у білих шоломах, з небаченими доти гумовими "демократизаторами" та щитами вискочили з підворітні на Терещенківській, "свинею" вломились у наш натовп та почали вихоплювати прапороносців та трощити і рвати знамена. Кількох хлопців устигли "повинтити" до вагонзаків, але тут ми всі оговтались, щільно оточили вагонзаки, хтось лягав прямо їм під колеса, та ледь не три години поспіль тримали облогу і гойдали автівки, поки перелякані менти таки випустили всіх наших з машин.
Ми оговтались, щільно оточили вагонзаки, хтось лягав прямо їм під колеса
У той самий день ми з друзями "наколядували" свої перші саморобні синьо-жовті значки - зроблені із пластмасових шкільних лінійок та шпильок. Памятаю, як коли ми зі значками заходили у рідні київські тролейбуси, пенсіонерки перелякано шепотіли "сматрітє, націоналісти, са Львова".
Наколядували" свої перші саморобні синьо-жовті значки - зроблені із пластмасових шкільних лінійок та шпильок
У грудні того ж року мене самого вперше "повинтили" за синьо-жовтий стяг, і на школу потім прийшла від ментів довга сувора "тєлєга" про необхідність виховної роботи із учнями.
Ще через рік ми з друзями та прапорами пройшли походом від Харкова до Полтави через десяток сіл та райцентрів, і у кожному перші кілька годин проводили у місцевій ментовці. Вартувало розгорнути прапори, як за кілька хвилин матеріалізовувася "бобік", за іронією розмальований саме у синьо-жовтий колір.
Вартувало розгонути прапори, як за кілька хвилин матеріалізовувася "бобік", за іронією розмальований саме у синьо-жовтий колір
А вже за місяць потому мені випала радість нести величезного нашого прапора від Софії до Київради. Відверто кажучи, особисто для мене День прапора досі швидше асоціюється саме із підйомом стягу на Хрещатику, за рік до тих подій, які ми сьогодні святкуємо.
А ще була честь піднімати цей прапор на барикадах повсталої Литви 1991-го та на барикадах обох наших революцій.
Мало що викликає у мене стільки позитивних спогадів та асоціацій, як наш прапор - по фіг, чи у нинішній конфігурації, чи перевернутий.
Зі святом, друзі, і тойво - готуємось піднімати наш прапор над руїнами Кремля! Раніше чи пізніше, але він має там замайоріти!
Коментарі
Помню, пытался по такой книге приготовить как-то "нирки свинячі у винному соусі". Хоть бы одна собака написала, что почки вымачивать нужно!
... Реально...
... В моём детстве тоже был подобный бестселлер... "Книга о вкусной и здоровой пище". 1953 год... с теснённой обложкой и цветными картинками искустно накрытых столов... с вступительными словами Сталина... Книга принадлежала моей маме... она к ней относилась бережно и требовала акуратности когда мы, дети, брали её смотреть... Эта книга досталась моей сестре... и у неё её изъяли таможенники, при выезде за рубеж, как не задекларированный антиквариат, при этом не выдав никаких документов... и книга пропала... Потом я наводил справки, выяснилось, что эта книга как антиквариат ценности не представляла... Но она была нам дорога как, своего рода, семейная реликвия...
... У моей супруги собрана целая библиотечка книг по кулинарии... Среди них есть "Українська кухня", 3 видання, Київ "Мистецтво", 1992 (перше видання "Техніка", 1970)... но она уже свободна от "паровоза"...
А тема правильних манер за столом!? Перед розпадом срср вперше в житті у Києві на курсах довелося побачити одну молоду пані, котра вправно користувалася за обідом ножем та виделкою. Алюмінієві ложки були нормою. У бабусі в запічку зберігалося пару залізних виделок із викарбуваними кремлівськими зірками на них. Діти ще не могли вимовити слово зірка, то просили: мені виделку із цвіркою!
ще на -вилці із цвіркою- стояло "г. Петропавловск". Поправка: не в запічку, а в пічурці, суха ніша в печі, де зберігалися сірники, пір'їнка, щоб змазувати пиріжки, тістечка. Сучасній pommes frites далеко до смаженої картоплі із укр.печі.
дуже дотепно, не те, що та "противсіхічка" забужка, чи самозакоханий до істерики андрухуїч... Пан Микола насправді перщорядний прозаїк і росто умнічка, браво!
Перестаньте їсти Дем'янову уху!
Рябчук підняв цікаву тему. У мене теж є книжка про українську кухню 50-х років, де є унікальні рецепти, зафіксовані людьми, які думали про майбутнє. І там теж є паровоз про компартію і подібне лайно. Я часто думаю, що правильніше: випустити цінну книгу і погодитися на паровоз, який тобі пре проти совісті, чи вчинити за совістю, відмовитися від паровоза і дати пропасти всім цим знанням і цьому спадкові?
Краще за все... Випустити цінну книгу БЕЗ ПАРОВОЗУ!
І мені не повезло.Колись мали надрукувати збірку моїх віршів-дали місяць часу на паровоз(ну.про дружбу народів,керівну роль п-тії.не проти ночі будь сказано!),а воно і не чухнуло і не поїхало...так і лишилась без книжки..а от Кулінарну книгу.власне ту,грубу,видану в твердій обкладинці кольору справжньої кави! з молоком в дитинстві розглядала як книги про екзотичні острови з райськими птахами...
Українське село. Перша половина 19 ст. "Маруся у великодню суботу сама учинила паску, положила туди яєчок, імберю, бібків, шапрану, і спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум'янилася." Г.Квітка-Основ'яненко. "Маруся".
Питала бабусю: "А чому українська кухня така бідна на приправи? Крім кропу, часнику і петрушки нічого не знаємо." - "Та після революції людям було - аби вижити. Які там приправи! А до того - були."
Кому що подобається. Доказано, що зацикленість за їжі зовсім не спряє здоров'ю, а проста їжа - навпаки сприяє. Тому не треба, пан Рябчук, апелювати до шлунків читачів, бо то не відповідає правилам чесної дискусії. Союзу давно вже немає, сталінський лев давно мертвий, а все одно пинають ногами минуле. Навіть мертвий лев викликає в шавок такий жах і ненависть, що нібіто сучасні проблеми не існують. Те, що продукти в нинішніх магазинах, містять Бог зна що і їх небезпечно вживати, - це також проблема, відома майже всім.
...to Paul Magogan... "-?bung macht den Meister",- говорит немецкая пословица... Тренируйтесь, мастерство прийдёт и к Вам... в этом я Вас поддерживаю... продолжайте писать на украинском... пишите как умеете... Если захотят Вас понять, то поймут и так, как есть... а если не захотят, то и грамматика не поможет...
Нужно понимать, что не всем была дана возможность освоить тот или иной язык до совершенства, тем более в реальных условиях современности... и само Ваше желание общения на сем языке - уже похвально, заслуживает уважения и толерантности...
Вообще-то, освоить что-либо можно только "В совершенстве"! Не говоря уже о перлах, типа, "заслуживает толерантности" и т.д.
ЗЫ У вас клавиша с "точкой" - "залипает". Причём конкретно! Успехов.
... З ґраматикою російської мови зараз ще складніше ніж української... бо там не мова діє за законами ґраматики, а ґраматика - за законами мови... Й в решті решт, я не письменник, творів не творю... Добре що й так ще щось собі пишу... було важке дитинство, дерев"яні іґрашки (коник без ноги)...вчителі-мордирці, три класи осьвіти, решта - коридори... проказьонив у скалі... То вже вибачайте..!... знизійдіть толерантністю... або не читайте...
Читать: "дворянству" и "всё "!
... Hans... да поймите -же, что это не важно... Когда-то мне приходилось сдавать зачёты по иностранному языку... Наш преподаватель требовала от каждого сдачи всех тем по курсу... но никто не уложился, а она ушла в отпуск... Её заменила заведующая кафедрой и сказала, что всё это не важно... важно произношение... и после часового тренинга (подражания ей) в произношении , она всем выставила зачёты... Вот вам и разность в приоритетах...
Ясненько...
Представляю... А ваша принадлежность к германскому дворянскому наверное, вообще делала всю это просто непереносимым.. Так что извините - вышел за рамки. Но постите вы здесь очень часто - так что успех с грамматикой рано или поздно придёт! ?bung, как говорится, macht den Meister! Успехов!
...Не сомневаюсь... успех прийдёт... Да и не в принадлежности дело... а может и в ней... Но скорей дело в менталитетах... если точней, то в их разности... что зачастую определяет разность мировозрений и жизненных приоритетов...
... Глаз кошки не различает цветов, поэтому кошка лучше видит в темноте... Глаз человека цвета различает, но зато хуже видит в темноте... Так чей глаз более совершенен..?... Говорят - разницы нет потому, что человек и животные видят не глазами, а головным мозгом... Говорят, что человек занимает высшее место в классификации животного мира... но лишь потому, что сам распределяет места в сей классификации...а если бы эти места распределяла кошка..?... Как вы думаете..?...
C yчётом "кулинарной" направленности заметки могу сказать только одно - мы слабо представляем всю важность органов обоняния и вкуса в нашей системе определения "свой - чужой" !
...Вот и прелестно..?...Что нам мешает вернуться в изначальное русло..?... Скажите, а правильно ли вы кушаете..?... Вопрос не об этике... Работая на одном крупном предприятии в Германии, среди коллег были и азиаты... Я спросил у вьетнамца, почему он не общается с коллегой-соотечественницей... Он ответил, что по тому, как она кушает , скорей всего - малайзийка... Всё, что она употребляла в пищу, сначала хорошо рассматривала, затем разнюхивала, ложила в рот и медленно жевала и лишь потом глотала... процес повторяла снова и снова, включая последовательно свои рецепторы при вводе пищи в организм... Что вы скажите об этом..?...
Ну-у-у, тут уже наша, изначально чисто "кулинарно-идеологическая"! - дискуссия переходит в русло обсуждения довольно известной проблемы условности всех наших понятий (в т.ч. и "истины", "правды", "правоты" и т.д.). А там можно договориться до очень многого...
...ну і шо..?...
Павлуша, не катуй себе, не намагайся писати мовою, якої не розумієш "доказано", "пинають", "відома". Пяши сваєй радной, замаскварєцкай!
Эх вы, ребята! Поль, может быть из уважения к украинскому, может быть из убеждений, - вообще говоря, мотив не столь важен - пишет по-украински! А вы на одних ветках пишете: аааа! все должны только по украински писать и говорить, а остальные - москали проклятые, а здесь - затюкали хорошего человека. Не понимаю, совсем не понимаю.
Шановний! Будь яка дискусія - це завджи апелювання до чогось (зокрема до почуттiв!)ю I часто чим це апелювання сильнiше - тим вона цiкавише. Тож тут таке... До того ж, надайте, будь ласка, визначення "чесної дискусії" !
ЗЫ Покращуйте вашу укра?нську, бо в вас "помилка на помилцi"!
"...Я пригадую, як на початку 1960-х приносив зі шкільної їдальні делікатес для всієї сім'ї — пшеничні булочки, — бо в крамницях продавали лише глевкий кукурудзяний хліб..." Заботилось ведь государство о детях! А как сейчас?
A сейчас только энтузиасты, вроде тебя..
nordisk mad
Спало на думку ім'я. Claus Meyer - один із засн. рест. Noma , визнаного найкращим усвіті в 2010 р. та 2011 році. Автор 14 кулінарних книг. Зірка повар черпає натхнення в надихаючих далеких подорожах по всіх континентах, знайомлячись із приготуванням страв кухонь народів світу, випікання хліба. Знаменитість ще займається перевихованням злочинців у суспільстві, даючи тим можливість навчитися готувати та пекти, працювати та давати собі раду. Власне, традиції приготування їжі дуже схожі на Скандінавії та в Україні: свинина, картопля. Тільки українська кухня зазнала не розвитку за більшовизму, а деградації. Дотепно. Дякую.
("No-" - nordiske, скандинавське!). Бачив розгорнуте iнтервью iз одним з засновникiв цього вкрай незвичайного копенгагенського "закладу громадського харчування".
. Запам'яталося приблизно ось що: "Нам хотiлося створити не просто навть дуже високоякiсний ресторан, а щось на кшталт того, що воно б поєднувало нас iз нашими природним середовищем, кухнею і культурою. Щоб в такий спосiб надати людинi можливiсть вiдчути наше минулe i створбвати наше майбутне". (!)
То я, щоб краще пояснити назву забігайлівки, де взялося No й Ma. Як добре порівняти їхню й нашу рослинність! Хоча на піщаному березі моря можна знайти їстівного якогось хвоща та так його подати! А які конкурси по приготуванню їжі, безкінечний ряд святково вдягнутих поварів! В повітрі літають метрові майстерно розкатані до міліметру товщиною варяниці!
читати "...якість продуктiв i обладнання..."
Данська система громадськ. харчування має 3 незаперечних козиря: дуже високi - 1) якість продуктiв обладнання; 2) cанітарно-гігієнічні норми i 3)... норми "художнього" оформлення.
і Козир, -ря, ор. козирем, мн. козирі, - рів. А то ухо ріже! Данці не бояться мікробів. І якось Бог вправляє, Швидку Настю списують на вірус у повітрі. "Ходить пошесть" - казали старі люди у нас. "У кожного дня свої подарунки"
- китайське прислів'я.
Цiлком iз вами згоден - авжеж, козирI!
("Поспєшiш - людєй насмєшiш!"). А в цiлому ж то норм гiгiєни i смакiв будь-якого народу ЦIЛКОМ визначено його довгим iснуванням в певних природно-клiматичних умовах. Тож те, яко? шкоди нашому органiзмовi може завдати ?хня змiна ще потребуватиме на своє вивчення! 
