Обманутий мільярдерами інструмент

Михайло Саакашвілі перестав бути главою адміністрації Одеської області ще 14 квітня 2016 року, коли з поста прем'єр-міністра України був зміщений Арсеній Яценюк

Відставка Михайла Саакашвілі з поста голови Одеської обласної адміністрації – сенсація тільки для тих, хто помістив себе у світ власних ілюзій, далекий від справжніх реалій української політики, - пише Віталій Портніков.

Насправді Михайло Саакашвілі перестав бути главою адміністрації Одеської області ще 14 квітня 2016 року, коли з поста прем'єр-міністра України був зміщений Арсеній Яценюк – головний конкурент президента Петра Порошенка у здійсненні владних повноважень. Утім, конкурент – це дуже сильно сказано, оскільки Яценюк спочатку не був налаштований на конфронтацію з Порошенком.

Але глава держави – не з тих політиків, які зацікавлені в балансі. І одночасно – не з тих, хто пускається в боротьбу з конкурентами з відкритим забралом. Петро Порошенко вміє вичікувати і використовувати інструменти.

Тісна Одеса

Одним із таких інструментів і став Михайло Саакашвілі. Звичайно, сам колишній президент Грузії в якості інструменту себе не сприймав. Він навіть уявити собі не може, що його хтось так може сприймати – і на цих рисах його особистості нескладно грати, особливо людині, яка знає Саакашвілі змалку, зі студентських років.

Можливо, самому Саакашвілі в разі успішного торпедування уряду Яценюка були запропоновані різноманітні преференції, аж до посади прем'єр-міністра – у всякому разі його призначення на цю посаду буцімто лобіював російський олігарх Костянтин Григоришин, який залишається у добрих стосунках і з Порошенком, і з Саакашвілі.

Можливо, сам Саакашвілі уявив себе "творцем українських королів" – у всякому разі, існує історія про те, як він особисто пропонував посаду прем'єр-міністра Арсену Авакову. Можливо, Саакашвілі вважав, що відставка Яценюка відкриває дорогу до дострокових виборів і успіху його власного політичного проекту, "дублера" БПП. Не знаю, на що розраховував Саакашвілі, але по Яценюку він спрацював професійно, як ракета прямого наведення.

Його антикорупційні форуми, що широко висвітлювалися в медіа – форуми, на яких ретельно обходилася постать глави держави, його особисті виступи зі звинуваченнями в корупції Яценюка і соратників прем'єра, його блискуче сконструйований у Грузії образ реформатора, якого не зрозуміли, – все це підірвало авторитет прем'єра і полегшило завдання президента.

Але коли розвіявся дим після битви, виявилося, що Саакашвілі з успіху Порошенко не дісталося практично нічого. Глава держави спокійнісінько домовився з Народним фронтом про формування нової коаліції. На цей момент про жодні дострокові вибори і мови бути не могло – ні для Порошенка, ні для Яценюка. А новий прем'єр міг бути тільки фігурою, яка однаково підходила як БПП, так і Народному фронту. Саакашвілі явно був не такою.

Після формування уряду Володимира Гройсмана колишній президент Грузії з антикорупціонера загальнонаціонального масштабу перетворився у звичайного регіонального чиновника

Таким чином, після формування уряду Володимира Гройсмана колишній президент Грузії з антикорупціонера загальнонаціонального масштабу перетворився у звичайного регіонального чиновника – роль, яка аж ніяк не могла влаштовувати Саакашвілі.

І тому, що в Одесі йому від початку було тісно. І тому, що він так і не зміг отримати реальний контроль над регіоном і навіть над його обласним центром (у випадку з містом – ще й через свою одвічну самовпевненість, що дозволила йому висунути в мери Одеси абсолютно нехаризматичну, нікому не відому людину, що стала зручним інструментом для переобрання Геннадія Труханова. Втім, не виключаю, що це було зроблено спеціально).

І тому, що в одному окремо взятому регіоні радикальні перетворення не можливі за визначенням – що Саакашвілі і визнав у своєму заключному виступі на посаді голови адміністрації. Цікаво, а в день призначення він і справді про це не підозрював?

Чому він не пішов у відставку тоді, коли йому стало ясно, що його просто використали? З однієї простої причини, з Україною ніяк не пов'язаної. Справа була в парламентських виборах в Грузії.

Грузинська мрія

Саакашвілі – я вже писав про його парадоксальне уміння жити у власному світі і не помічати реалій – щиро вірив у перемогу своєї політичної партії на парламентських виборах в Грузії. Він – як це часто буває на американському континенті – відправив балотуватися до парламенту власну дружину. Він виступав з передвиборними заявами.

Він обіцяв повернутися на наступний же день після виборів і призначити Хатію Деканоїдзе міністром внутрішніх справ. Він був буквально весь поглинений цими виборами і своєю хлоп'ячою вірою в реванш. І, звичайно, він не хотів повертатися в Грузію – або просто приїжджати в Грузію до соратників-переможців – у ролі відставного губернатора.

Він хотів прибути до Тбілісі як глава адміністрації Одеської області. Реформатор із великої країни, який вітає реформаторів маленької і готовий їм допомогти і навіть їх очолити. Це повинно було нагадувати повернення Наполеона. Він уже тримав у руках імператорську треуголку.

Але Бог не дав йому навіть 100 днів. Партія Саакашвілі вщент програла парламентські вибори у Грузії. Навіть дружина колишнього президента не змогла пройти в парламент по мажоритарному округу.

Ворог Саакашвілі, мільярдер Бідзіна Іванішвілі, тріумфував – його партії отримала конституційну більшість. Більше того - соратники Саакашвілі відмовилися до нього прислухатися тоді, коли він порадив їм не брати участь у другому турі виборів, і зараз партія колишнього президента опинилася на межі розколу.

Саакашвілі дивився в обличчя ненависної реальності скорботними очима обманутої дитини. Мільярдери використали його і в Тбілісі, і в Києві

Саакашвілі дивився в обличчя ненависної реальності скорботними очима обманутої дитини. Мільярдери використали його і в Тбілісі, і в Києві. З цього моменту відставка з посади голови Одеської обладміністрації стала справою кількох днів. У Києві збереження Саакашвілі на посаді теж було вже нікому не потрібно. Залишалося тільки дати йому привід заявити про звільнення.

Що далі

Далі – нічого нового. Якщо Саакашвілі дійсно захоче піти в хрестовий похід проти свого друга студентських років, він знову стане інструментом – тільки вже не інструментом Порошенка, а інструментом проти Порошенка. Питання, однак, у тому, хто захоче скористатися цим інструментом.

Тому що можливості Саакашвілі – на відміну від часу, коли він атакував Яценюка – будуть значно обмежені. Він зможе скористатися послугами тільки тих олігархів, які хотіли б торпедувати президента і готові надати телевізійну трибуну відставному чиновнику – але таких олігархів поки що не видно.

"Перспективні молоді політики", на яких він розраховував, були приголомшені його вождизмом – та й самих чимала манія величі. До того ж останнім часом ці "перспективні молоді" сповна відчули свою вразливість.

Цю вразливість може відчути і сам Саакашвілі. Давайте не забувати, що в Одесі вже на днях з'явиться новий глава адміністрації. І новий глава місцевого силового відомства. Мало що вони можуть виявити. Але хто сказав, що вони це негайно оприлюднюють? Чому б Петру Олексійовичу не пощадити світлий образ Міхеіла Ніколозовича? Тим більше, що Міхеіл Ніколозович і так вже в розшуку в Грузії. З нього вистачить звинувачень. Він – реформатор, а не втікач.

Але вибір між реформатором і втікачем може стати вибором між інструментом і мемуаристом.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

13.02.2009 00:45:54пасажир0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
- Що там особливого у Норвегії? Чому вона вважається багатою країною? Літні будиночки (дачі) такі крихітні - міркує київлянка, яка там побувала на екскурсії. - А Ви спілкувалися з місцевим населенням? Пожили в їх сім"ях? Що знаєте про їхнє щоденне життя? - Ні. Але згодна- цінності у них інші. У нас на Україні - най-найвища ХАТА! АВТО! І вона мовчки, не змігши підібрати правильне слово, провела високо в повітрі рукою, маючи на увазі отой КІТЧ!
11.02.2009 15:37:09ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Вибачте, не спеціально вирвалося про смерть комуністів. Теж прорвало, як нарив, дякуючи Автору. По-перше, мене вразила скромність справжніх датських соціалістів. Вони жили для інших. Своїм прикладом зробили багато, щоб їхня батьківщина звершилася, як правова держава. Щоб кожен громадянин займав рівне місце в суспільстві. Навіть зараз під час кризи тут люди захищені найкраще в Європі. І це не випадково. Не на словах, а в душі вони були комуністами, симпатизували теорії К.Маркса. Але ніколи не любили той спосіб, у який використала група бандитів теорію Маркса в СРСР. Лжекомуністи викинули головне із марксизму - любов, перетворили його на бездушне вчення, і його іменем проводили нелюдські експеременти. Карл Маркс, який вмів любити, ніякого відношення не мав до "побудови комунізму" в Україні. Ще в студентські роки справила на мене велике враження велика любов Карла Маркса до дружини Женні Маркс. Він писав у листі до неї: "...безсумнівно, на світі багато жінок, і деякі з них прекрасні. Але де мені знайти ще обличчя, кожна рисочка котрого будила б у мені найсильніші і найпрекрасніші спогади мого життя?... Я за справжню любов і кохання, l(L`viv)! На багатьох весіллях доводилося побувати і дружкувати. А запам`яталося мені у 6 років українське весілля зовсім без питва і їди для гостей, без фати. За стіл сідали тільки 15-20 чоловік- наречені та перезва. Але скрипка грала для всіх. Танці, співи, обряди, закохані наречені! Та в дорослому житті набагато пізніше в порівняннях стало мені зрозуміло, чому те весілля було для мене найпам"ятнішим і найвеселішим.
11.02.2009 13:05:30l0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
у Львові не перелічити цвинтарів, а надгробки!!!!!!!!!!!! - ПАМЯТНИК КІТЧУ. Проте, ми почали з весілля, а закінчили за упокій. Весілля бувають різні......., Фата не є українською традицією, а от одруження це ТАЇНСТВО через яке варто перейти парам, котрі шанують себе і свої стосунки. Авторові дякую за те, що поставив крапки над "і" в моїх роздумах над кітчем.
11.02.2009 00:08:16ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
філософствувала Mette. В її родині батьки, діди і прадіди здобували юридичну освіту, працювали адвокатами. Любимі бабуся і дід були комуністами. Вони не копили багатства. Відмовилися навіть від місця на кладовищі. Їхній прах розсіяли. Біля церков у Данії відведено невеликий зелений клаптик землі із плакучою івою посередині та каменем із словами з Біблії. Коли Mette засумує за рідними, тоді вона йде до святого длянеї місця із однією червоною трояндою.
10.02.2009 23:40:26однокласниця0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
- Мамаши заставляют дочерей падать в обморок, чтоби вийти замуж за курсанта - похвалився мені колишній однокласник, без 5хв. випускник полтавського військового училища з"язку. А мені здавалося, що потрібно одружуватися по любові. Шлюб по розрахунку - це соромно і не чесно.
10.02.2009 16:50:19ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Громадян у Данії знайомлять із демократичними цінностями, із обов"язками і правами, та довгим рядом щоденних практичних вимог. Біженцям із колишього СРСР допомагають знайти відповіді на запитання: Як функціонує датська демократія? Як може знайти людина житло, чи роботу? Як працюють дитячі установи, школи? Як часто повинна людина відвідувати зубного лікар"я? Демократичні цінності напрацьовувало суспільство сотнями років.
10.02.2009 16:31:43Юрист0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Коментар ?2 Вікових обмежень для вступу в шлюб немає. Але для того, щоб вступити в шлюб повинно виповнитися 18. У Вас краще все попереду!!
10.02.2009 12:01:39Жертва мужа-бунтаря0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
А я вот жалею сейчас о том, что не было фаты. 12 лет назад казалось так оригинально, так юморно, опять же, не затратно... А сейчас я понимаю, что даже фоток нормальных не осталось. Да и шанса одеть фату и платье у меня почти нет - с двумя детьми и глубоко за 30 и даже за 35 лет...
09.02.2009 23:35:11ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Мудро. Дякую. В мене кітч завжди викликав депресію.