Коли довго не згадуєш про яку-небудь радість, вона приходить сама собою, а до того десь, мабуть, ховається всередині тебе.
Ось кілька днів тому мені знадобилося навідатись до окуліста. Ранок був нікудишній — холодний, мокрий, противний, якраз для отаких візитів, щоб не тішитися зайвими ілюзіями. Ну, прийшов. Мені закрапали очі якимось препаратом для розширення зіниць і звеліли трохи посидіти в коридорі на кушетці. Мабуть, того препарату виявилося більше, ніж могло вміститися під повіками. Отож, кілька теплих крапель повернулися назад і потекли по щоках і далі по вусах, аж на губи. Я не одразу зрозумів, що зі мною від цього сталася якась відчутна переміна. Навіть спочатку подумав, що це відчуття прийшло знадвору — бо там, за вікном, якраз почав падати лапатий сніг, гарний і повільний, перший цієї осені. Але те нове відчуття явно стосувалося не тільки снігу. Люди, яких у цьому незатишному коридорі товклося немало, стали враз наче якось ріднішими, хоч перед тим все було зовсім інакше, я не хотів мати з ними нічого спільного й взагалі перебувати серед них з мокрою мордою. Що ж трапилось?
А все просто: спрацював рефлекс. Оті краплі нагадали дещо забуте, вони ніби увімкнули в організмі пам'ять про солодкі й безпричинно щасливі сльози, які течуть просто від того, що світ нестерпно гарний, і ти про це знову знаєш. Якось останнім часом не доводилося цього відчувати — серед втрат, розчарувань і безнадії. Так, ніби душа остаточно висохла, зачерствіла й нездатна більше плакати. Дивовижно, але зараз я сповна відчував цю забуту радість від сліз. Хоч вони були й не мої, та й навіть не сльози — а просто кілька крапель препарату для розширення зіниць.
2 
1
Коментарі
Катяха ну ты и сказочник: "Цих грошей, кажуть, не вистачить навіть на елементарні ліки для хіміотерапії ...", если подвязался писать, так не передергивай и проверяй информацию, а то как-то для писателя и журналиста "кажуть" не солидно.
"Согласно официальной информации, здравоохранительная бюджетная программа, которая включает более двадцати направлений, в том числе, обеспечение лечения онкобольных детей постоянно увеличивает финансирование. Поэтому в Также сообщается, что объем средств, направленных государством на закупку медпрепаратов для онкобольных детей, в 2013 году увеличился с 91 млн грн до 216 миллионов . Благодаря этому удалось достичь стопроцентного обеспечения маленьких пациентов необходимыми лекарствами."
Кока хоч і городить сім мішків гречаної вовни, але хоч голос подає. А противсіхи забужки-андруховічі та інше лайно, потинялися майданом, побзденькали, попіарилися і злиняли. Як Тимошенко обпльовувати то натхнення у цих самозакоханих графоманів завжди є, а як покаятись перед людьми за безмозглість свою, то ні в гнилозубої ксюхи забужки, ні в кугутика франківського сміливості нема... Краще вже Кокотюху читать
Эх... мои мысли - мои скакуны... Собрать все слухи, намешать в кучу и выдавить - вот , как можно назвать выше изложенный текст! Придумать такую абракадабру, не тяжело, вот только зачем выдавать все это за действительное?! Я понимаю, что писателю иногда хочется "приукрасить", но это же не литература! Люди, читая статью могут поверить во весь этот бред! Нужно подтверждать слова фактами, вы же еще и журналист, знаете этику!
Прочел вашу статью, уважаемый писатель и журналист Кокотюха(как корабль назовешь-такие статьи и будут). Объективности явно не хватает. Не стоит, ей Богу, судить о жителях юго-востока из сугубо ваших представлений. То, что вы описывали о харьковчанах не имеет ничего общего с реальностью. То, что на онкобольных выделили 50 млн-не соответствует действительности. То, что детский труд используется в шахтах-ничем не доказано и не обосновано. Ну, и наконец, то, что побили студентов в ту ночь-люди, не загипнотизированные майданом, прекрасно понимают какие были тогда студенты и как они умело провоцировали. После похожую картину провернули Ильенко, Черновол и Луценко. Статья основана на домыслах и собственных убеждениях.
Поддерживаю вас полностью! особенно, что касается последнего пункта, про Черновол и Луценко! Тоже мне актеры погорелого театра!!
Цьому гаспідару, пора білі тапочки одягати.
Зачем так грубо, если уже и примерять белые тапочки, так тогда лучше уступить место оппозиции. Власть хоть что то для народа делает, хоть как то пытается экономику поднять, а что делает для всего этого оппозиции, ровным счетом нечего. От сюда и вывод.
Если премьер министр врет и не краснеет о детях на площади и проплаченных , если президент врет и не краснеет, аплодируя студентам на майдане и одновременно отдавая приказ их уничтожить, если власть заботитясь о народе обворовывает каждого до исподнего, то что-то не то со страной, котрую поставили раком , пардон на колени и требуют благодарить за это. Что дальше - криминальное иго, или народно-освободительное движение, не майдан, ни клоунада с флагами, а освободительное движение в полном понимании этого слова. Когда открытие сезона? Словеса закончились.Ждем.
Ну не вдалося владі зробити майдан без політиків, щоб там народ протестуючи співав і танцював під дудку чергової співачки з майбутнього списку партії регіонів. А якщо не зрослося - то потрібно його зпохабити, це в стилі наперсточників...