Вулиця Черняховського

Верховна Рада постановила змінити комуністичні й радянські назви вулиць.

Усе життя я прожив на вулиці Шкільній. Але 2006 року на вулиці Черняховського купив хату в комуністки Ганни Маринченко. Ще за кілька місяців міськрада погукала мене в топонімічну комісію. Ми хотіли змінити 36 назв вулиць. Мерія погодила шість. Черняховського серед них не було. Аякже, двічі Герой, визволитель Східної Пруссії і земляк із села, що за 20 кілометрів від Тального.

Ще студентом я читав у Солженіцина, що таких масових вбивств і зґвалтувань, як у Пруссії, не було ніде. Минулого місяця натрапив на книжку Леоніда Рабичева "Війна все спише". У лютому 1945 року в одному з фільварків Пруссії радянський лейтенант Рабичев намагався врятувати від зґвалтування двох 14-річних німецьких дівчат. Це помітив майор.

– Николаев, Харитонов, Пименов… – командує майор. – Взять за руки и ноги, юбки долой! В две шеренги становись!

Сходами біжать і шикуються офіцери й солдати. Від сорому тікають радянські телефоністки. За якийсь час довкола мучениць – калюжі крові. Діти непритомніють. Регіт і матюччя тривають.

Коли черга скінчилася, дівчат дострелив майор. Тіла викинули у свинарник. На них накинулися голодні тварини. За півгодини Рабичев побачив два черепи, кілька тазових кісток і два золоті хрестики.

Щодня повз закатованих німецьких жінок і дітей, які лежали край доріг, їздив машиною "вілліс" командарм Черняховський. Він і не думав спиняти свою орду.

У березні 31-шу армію перекинули з Пруссії в Сілезію. Першого дня за наказом маршала Конєва перед строєм розстріляли 40 ґвалтівників. Знущання миттю припинилися.

Що дивно, село, де народився Черняховський, ніколи не перейменовували на його честь. Навіть за комуністичних часів воно звалося Оксанина. Кажуть, на честь замученої паном красуні-кріпачки.

×