Клямка різко вдаряє по хвіртці. Це — найкраща музика для сліпого кота Базиліо. Він зривається з лавки і, тикаючись мордою об бордюри, біжить мені назустріч.
Кота тричі на день годує мій друг Микола. Але його він не вітає. Мені ж не дає ступити й кроку. Згодом до двору забігає пес Мажор. Обнюхавшись, тварини біжать попереду до дверей.
— Юрко на Мажорові приїхав, — любив казати сусід Володя. Зараз у його подвір'ї нечищений сніг. Місяць тому з дружиною виїхали до Іспанії.
Відчиняю двері й дістаю з рюкзака пачку сосисок. Ріжу їх дрібно й віддаю котові. Мажору кидаю кілька цілих. Суперників розводжу по різних кутках. Пес з'їдає свої миттєво. Кіт принюхується, всідається й, роззирнувшись, повільно починає їсти. У цей час дзвонять у двері — Микола прийшов забрати журнали.
Доки вітаюся з гостем, Мажор опиняється біля котячої миски. Микола необережно ставить ногу біля подрібнених сосисок. Пес вирішує, що це найкращий час для атаки — гавкає і відганяє кота. Сусід злякано сіпає ногою.
— Хух, думав ухопить мене, — виправдовується.
Собака одним махом з'їдає все. Отримує від мене ляща й утікає до іншої кімнати. Заскакує в крісло і скручується калачиком.
Дістаю коту нову порцію. Наївшись, він іде до того самого крісла, де вже спить Мажор. Стрибає. Кілька секунд товчеться собаці по голові. Той терпить. Угніздившись, обоє засинають.
У неділю ми з Мажором ідемо на черкаський потяг. Кіт сідає під дверима. Чекатиме до наступних вихідних. Він ніколи не піде з цього двору.
На вулиці телефонує ще один товариш — Сашко.
— Кум щороку зве до себе в Америку. А я відмовляюся, — каже. — Сьогодні вийшов на засніжений город. Доки стояв, пустився дощ. Ці краплини мені ніби бальзам на душу — таке все рідне. Я ніколи звідси не поїду.
Оглядаюся на кота. Він теж ховається від дощу — стрибає на підвіконня.
2 
1
Коментарі