"Українці зараз постали в центрі історії" – що пише про нас світова преса

Польська Gazeta Wyborcza пише історії про поляків, котрі хочуть воювати за Україну. В американському The Atlantic історикиня Енн Епплбаум про те, як до невпізнання змінився світ за тиждень війни Росії проти України. А британська The Times про три замахи на президента Володимира Зеленського. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Поляки в українському легіоні", Gazeta Wyborcza, Польща

Працівник притулку для тварин, учитель танців, дорожній будівельник, власник бізнесу, іммігрант із Нідерландів. Жорсткий опір українців і створення президентом Зеленським "Міжнародного легіону" викликало у багатьох поляків бажання воювати за Україну.

Їх реєструє посольство України. Поки що на шляху формальності – у польських законах сказано, що для служби польського громадянина в армії іншої країни потрібна згода влади Польщі. Чекати її можна до трьох місяців. Одна з партій оголосила, що внесе до Сейму поправку, яка полегшить участь у "Міжнародному легіоні". Тим часом, деякі не хочуть чекати і намагаються самі дістатися до місць боїв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Підвезли 10 бабуль і почали роздавати пакунки" - у Херсоні зірвали мітинг за створення ХНР

"Моя дружина Тетяна з України, з околиць Луцька. Їздимо туди у відпустку щороку. У мене там багато друзів. З початку вторгнення їжджу на кордон та вожу людей. Щодня відповідаю десь на 250 телефонних дзвінків і мало сплю. Зі Львова до нас їдуть дві подруги, обидві вагітні. Я організував їм транспорт та дах над головою. Допоміг частині сім'ї дружини, хто хотів втекти. Вони в безпеці у Польщі. Але більшість залишилися. Вони сказали, що їх дім там", - каже Томаш.

Тетяна має сім'ю в Херсоні. Дев'ять друзів там воюють. Ні, воювали, бо четверо вже мертві. У неї зв'язок із рештою.

"Один був нашим свідком на весіллі. Він пише мені, що прощається, любить нас і не знає, чи доживе до завтра. Тяжко говорити, серце розривається", - каже Тетяна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Гостомелі знищили понад 50 окупантів та захопили зброю (18+)

"Чесно кажучи, вони мені ближчі, ніж моя сім'я. Вони зустріли мене там із відкритим серцем. Я їх дуже люблю. Якщо Україна впаде, і ніхто не спробує їм допомогти, всі їхні смерті будуть на даремно. Від початку запитую їх, чим можу допомогти. Чи можу приїхати і боротися з ними. Я не військовий, але зі зброєю вмію поводитися. Я в добрій формі, займався бойовими мистецтвами. Я дуже боюся. Я ж людина. Дружина теж благає мене не їхати. Звичайно, я не хочу їхати. Я хотів би, щоб Захід втрутився, і все було б скінчено. Ніхто не знає, що спаде на думку цьому божевільному? Чому людина робить таке з людиною? Я перестав молитись. Бракує слів", - каже Томаш і починає плакати.

"Неможливе раптом стало можливим", The Atlantic, США

Колонка історика Енн Епплбаум

Історія прискорилася. Неможливе стало можливим. Зрушення, про які ще два тижні тому ніхто не міг подумати, розвертаються з неймовірною швидкістю.

Минулого тижня ніхто з тих, хто аналізував майбутню війну в Україні, не припускав, що особиста хоробрість українського президента та його емоційні заклики до суверенітету і демократії можуть змінити розрахунки міністрів закордонних справ, директорів банків, керівників підприємств та тисяч простих людей. Мало хто уявляв, що зловісні виступи російського президента на телебаченні та жорстокі накази можуть лише за кілька днів змінити міжнародне уявлення про Росію.

Але це сталося. Мужність Зеленського зворушила людей - навіть закоренілих керівників нафтових компаній, дипломатів, які звикли до зазубрених заяв. А параноїдальні балачки Володимира Путіна налякали навіть тих, хто ще кілька днів тому хвалив його "кмітливість". Насправді він не та людина, з якою можна вести справи, як помилково вважали багато хто в Берліні, Парижі, Лондоні, Вашингтоні. Він холоднокровний диктатор, радий убити сотні тисяч людей і розорити свою націю, якщо це йому потрібно, щоби залишитися при владі. Хоч би як війна закінчилася, ми вже живемо у світі, в якому менше ілюзій.

 

Тепер усе раптом по-іншому. "Глибока стурбованість" змінилася на реальні дії. Менш ніж через тиждень після вторгнення ЄС не лише оголосив про жорсткі санкції щодо російських банків, компаній і приватних осіб, але також запропонував Україні військову допомогу у розмірі $500 млн. Окремі європейські держави, такі як Франція і Фінляндія, відправляють зброю та застосовують власні санкції. Французи кажуть, що складають список активів російських олігархів, включаючи розкішні автомобілі та яхти, щоб накласти на них арешт.

 

Європейці різко відкинули деякі з сумнівів щодо членства України в їхніх організаціях. Європарламент не лише попросив Зеленського виступити по відеозв'язку, але влаштував овації. А депутати Європарламенту проголосували за прийняття його заявки на членство України в ЄС. Вступ до Євросоюзу – довгий процес. Відбудеться не відразу, навіть якщо Україна вийде з цієї війни неушкодженою. Але ідея розкрита. Тепер це частина колективної уяви континенту. З далекого, погано зрозумілого місця Україна стала частиною того, що люди мають на увазі, коли кажуть "Європа".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти вдарили з авіації по селу. Загинули дорослі й діти

Сама Україна теж ніколи не буде колишньою. Події відбуваються так швидко, настрій та емоції змінюються щогодини щодня. Я не можу вгадати, що станеться далі, або передбачити, як люди це сприймуть. Але впевнена, що події цього тижня змінили не лише світогляд України, а й уявлення українців про себе. Напередодні війни розмови у Вашингтоні та Берліні завжди були зосереджені на Путіні та Джо Байдені, Сергію Лаврову та Ентоні Блінкені, НАТО і Росії. Це були розмови, які любили вчені та експерти – великі теми, великі країни. У цій розмові Україна була, як сказав у 2014 році політолог Джон Міршаймер, "буферною державою, яка має величезне стратегічне значення для Росії". А українці зараз постали в центрі історії, і вони це знають.

Внаслідок цього тисячі людей роблять вибір, про який два тижні тому не могли подумати. До територіальної армії йдуть українські соціологи, баристи, репери і пекарі. Сільські жителі стоять перед російськими танками. Кричать в лице "окупанти" і "вбивці" російським солдатам, які стріляють у повітря. Будівельники, які отримали вигідні контракти в Польщі, кидають інструменти та їдуть додому поїздом, щоб приєднатися до опору.

Десятирічний досвід боротьби з російською пропагандою нарешті окупається – українці створюють власні контраргументи у соцмережах. Публікують відео, в яких закликають російських солдатів іти додому до матерів. Вони беруть інтерв'ю у полонених російських призовників-підлітків і розміщують ролики в інтернеті. Дорожні знаки, що ведуть до Києва, змінені, щоби сказати російській армії "Йдіть на..й!". Навіть якщо це погано скінчиться, навіть якщо проллється багато крові, кожен українець, який пережив це, завжди пам'ятатиме, як чинити опір. Це матиме значення на десятиліття.

 

Чи приречена Росія завжди бути реваншистською державою, відсталою колишньою імперією, яка вічно планує повернути собі колишню роль? Чи мають цією величезною, складною, парадоксальною нацією завжди погано і жорстоко керуватися еліти, які хочуть вкрасти її багатство і пригнічувати народ? Чи правителі РФ завжди мріятимуть про завоювання, замість процвітання?

Зараз багато росіян навіть не розуміють, що діється. Їх телебачення не визнало, що російські війська обстрілюють ракетами Київ і Харків. Що підірвали меморіал жертвам Голокосту. Натомість пропагандисти повідомляють росіянам, що проводять міліцейську акцію у східних областях України. Аудиторія не отримує жодної інформації про жертви, військові збитки або втрати. Про масштаби санкцій не повідомляється. Картини, які бачили в усьому світі, як бомбардували київську телевежу, не можна побачити в російських вечірніх новинах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під завалами у Бородянці можуть перебувати близько 100 осіб – ДСНС

Непопулярність війни зростатиме. У міру того, як вона збільшуватиметься, зростатиме інша Росія, яка завжди була там. Росіяни, що вийшли на вулиці в 1991 році, щоб привітати падіння СРСР, протестували проти фальсифікації виборів у 2011 році, щоб виступити проти арешту Олексія Навального у 2021 році, багаті та бідні, міські та сільські, які не хочуть, щоб їх країна була імперією зла. Можливо, колись їхня кількість збільшиться настільки, що матиме значення. Може, колись вони змінять характер своєї країни.

"Зеленський пережив три замахи", The Times, Велика Британія

Президент Зеленський пережив три замахи. Його намагалися вбити найманці "групи Вагнера" та чеченський спецназ, але їх спроби не мали успіху.

Найманці "Групи Вагнера" зазнали великих втрат у спробі усунути Зеленського. Джерело, близьке до групи, сказало, що їм здалося "жахливим", як служба безпеки президента була добре поінформована про деталі нападу на Зеленського.

Спробу вбивства Зеленського було зірвано завдяки інформаторам із ФСБ, які "не захотіли брати участь у цій кривавій війні". За словами голови Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова, кадирівці намагалися вбити українського лідера, але були "знищені" у вівторок увечері.

За даними The Times, "вагнерівці" мають у розстрільному списку 24 високопоставлених українських чиновники. 400 бійців послали в Київ, частина ще перебувають у столиці.

 

"Вагнерівців" використовують як ударні загони, вбивць, п'яту колону. Їх цілі часто - влаштувати хаос і страх, не турбуючись про супутні збитки чи права людини, працювати настільки жорстоко, наскільки їм потрібно. Вони ходять невеликими групами від трьох до восьми осіб. Не носять форму, можуть говорити українською.

Минулого тижня Зеленський заявив, що він є "мішенню номер один" для Путіна, який намагатиметься повалити його уряд і встановити маріонеткового проросійського лідера. Але, незважаючи на небезпеку для себе і сім'ї, Зеленський поклявся залишитися та боротися за свою країну. Президент відмовився від пропозиції США евакуюватися з Києва до безпечного місця, відповівши: "Боротьба тут. Мені потрібні боєприпаси, а не транспорт".

×