"РФ не зможе одужати від стратегічних помилок" – що пише світова преса

7

Усюди, звідки виганяють росіян, виявляють масові поховання жертв російських воєнних злочинів. Раніше була Буча, тепер Ізюм. У міру того, як росіяни програють війну в Україні, їх намагаються вигнати з інших теренів колишнього СРСР – від Молдови до Грузії. І думки, що американцям не варто боятися перемоги України й переживати, що Путін втратить лице. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Винятковий злочин спочиває у братських могилах", The New York Times, США

Кожна культура хоче увічнити пам'ять про своїх померлих. Кожна сім'я потребує виявлення зниклих безвісти, щоб їх поховати. Тому масові поховання воєнного часу так глибоко зачіпають людську свідомість.

Мало що можна сказати з упевненістю про сотні тіл, виявлених минулого тижня в Ізюмі, крім того, що вони є початком довгої історії. Купа безіменних трупів, перетворення життів на ніщо, сморід покинутості, копітка робота судово-медичної експертизи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін нагородив військових, які були в Бучі. Дав сигнал, що злочини мають підтримку Кремля" – Евген Чолій

Багатьо місяців, а може, років, триватиме зіставлення зразків ДНК, встановлення причини смерті й визначення, які злочини могли бути скоєні російськими військами, що втекли тиждень тому. Будь-яке масове поховання від Боснії до Руанди потребує від людства відтворення історій життя, що там закінчилися.

Коли Росія відступає, щоразу спливають свідчення злочинів. Тепер в Ізюмі. Постапокаліптична сцена весни в Бучі з десятками трупів у чорних пластикових мішках виявилася прелюдією до іншого тривожного пейзажу.

Ексгумація поховань після більш ніж п'ятимісячної російської окупації виявила одне братське поховання воїнів ЗСУ – 17. Також 445 переважно безіменних індивідуальних могил. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець говорить про "геноцид українців".

 

Геноцид, який передбачає "намір знищити повністю чи частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу", як ідеться у Конвенції про геноцид 1948 року, довести нелегко. Також могили вказують на інші злочини, зокрема проти людяності й на позасудові страти.

Міжнародному кримінальному трибуналу з колишньої Югославії знадобилося дев'ять років, щоб вирішити, що вбивство сербами 1995 року понад 8000 боснійських чоловіків і хлопчиків біля Сребрениці – акт геноциду. Це була найстрашніша бійня в Європі з 1945-го. Ізюм навряд чи буде останнім місцем незліченних могил.

Що Росія скоїла в Ізюмі та інших місцях – сформувала українську національну ідентичність, сильнішу, ніж будь-коли, разом з ранами, які віддаватимуть болем із покоління в покоління.

"Прагнення Путіна до створення нового СРСР пробуджує кривавий хаос розпаду Союзу", Politico, США

Коли Володимир Путін розпочав вторгнення в Україну, то сподівався відновити СРСР 1950-х, коли той був на піку могутності. Натомість посіяв хаос у масштабах, небачених із часів розпаду Союзу 1991 року. У міру того, як Москва втрачає вплив серед колишніх підданих, спалахують нові конфлікти, створюються союзи й відновлюються старі ворожнечі.

Минулого вівторка Азербайджан розпочав обстріл міст і сіл у глибині Вірменії, що знаменує найсерйознішу ескалацію на Південному Кавказі від часу, коли дві колишні радянські республіки вели кровопролитну війну два роки тому. Припинення вогню за посередництва РФ зупинило війну 2020-го, і російські війська перекинули у спірний регіон Нагірного Карабаху. Однак тепер Кремль вивів своїх найкращих і найдосвідченіших солдатів і відправив їх в Україну, і в останні тижні азербайджанські сили прорвалися через лінію зіткнення та захопили ряд стратегічних висот, а росіяни не хочуть чи не можуть їх повернути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак

Вірменія є членом очолюваного Росією військового альянсу ОДКБ. Її прем'єр Ніколо Пашинян минулої середи закликав блок направити "військову допомогу для відновлення територіальної цілісності країни". Однак інші члени не бажають втручатися. Казахстан відкинув можливість відправлення військ. А РФ не наважується вплутуватися в новий конфлікт.

"Невдачі Росії в Україні означають, що її можливості обмеженіші й створили вакуум влади в регіоні. Росія не бажає і не здатна стримувати Азербайджан", – сказав вірменський політолог Тигран Григорян після того, як ОДКБ не змогла надіслати допомогу.

Баку замінює пострадянські зв'язки з Москвою тіснішими відносинами з Туреччиною, яка постачає передову військову техніку й навчає війська.

 

Синьо-жовтий український прапор неможливо не помітити у Тбілісі. Він висить над офісами й урядовими будівлями. Графіті на стінах сповнені лайки на адресу Путіна, а модний бар вимагає від росіян підписати заяву про незгоду з агресією їхньої країни, перш ніж їх впустять. Близько п'ятої частини Грузії окуповано російськими військами та їхніми маріонетками в Абхазії та Південній Осетії. Програвши війну з Москвою 2008 року, Грузія давно залишила політичну орбіту Росії, але та надалі посідає третє місце у списку її головних торгових партнерів.

Хоча уряд голосно протестував проти вторгнення в Україну, він не запровадив економічних санкцій проти РФ. 60% жителів Грузії, опитаних у перші тижні війни, заявили, що політики у владі не займають достатньо жорсткої позиції. Риторика стає дедалі запеклішою. Раніше Іраклій Кобахідзе, голова керівної партії "Грузинська мрія", заявив, що держава має "дати людям можливість сказати, чи хочуть вони відкрити в Грузії другий фронт проти Росії", напавши на Абхазію та Південну Осетію. Кобахідзе потім сказав, що пожартував.

У січні російські війська висадилися в Казахстані в рамках "миротворчої" місії ОДКБ, якій було доручено придушити масові протести, які загрожували поваленням влади. Це не означає, що в Кремля з'явився надійний союзник. Виступаючи на сцені разом з президентом Казахстану Касимом-Жомартом Токаєвим на "Петербурзькому економічному форумі" у червні, Путін дістав несподіваний випад після того, як оголосив, що війна в Україні необхідна для захисту двох підтримуваних Москвою проксі-адміністрацій на Донбасі. Казахстан, відповів Токаєв, не визнає ці "квазідержавні території". Така от подяка.

 

За кілька тижнів Токаєв сказав голові Європейської ради Шарлю Мішелю, що його країна стурбована "ризиками для глобальної енергетичної безпеки", створеними війною, і запропонував "використати казахські вуглеводневі для стабілізації ситуації на європейському ринку". Два дні по тому Москва помстилася, закривши Новоросійський нафтовий термінал, що завадило казахам експортувати запаси нафти й газу через Каспійське море. Казахстан також формально дотримується західних санкцій проти Росії, і відносини лише погіршуються.

У серпні колишній президент Росії Дмитро Медведєв написав у соцмережах, що "Казахстан – штучна держава", і стверджував, що його "дикі землі" спочатку були колонізовані росіянами. Це страшне відлуння кремлівської риторики про Україну. Пізніше допис вилучили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На окупованих територіях Росія ставить небезпечний психологічний експеримент" – Вікторія Романюк

Молдова, де живе менш як 3 млн осіб, не змогла позбутися впливу Москви. Її регіон Придністров'я – самопроголошена республіка, яку контролюють 1500 російських солдатів. Президентка Мая Санду хоче, щоб вони пішли геть і рішуче підтримує Україну.

"Несправедлива війна Росії проти України ясно показує нам ціну свободи", – сказала Санду.

Молдова та Україна в червні набули статусу кандидатів на вступ до ЄС, і Брюссель допомагає країні позбутися залежності від російських енергоресурсів.

"Український успіх не буде катастрофічним", The Atlantic, США

Думки директора із зовнішньої та оборонної політики Американського інституту підприємництва Корі Шейка

Лідери України й Росії поставили перед собою прості й абсолютно несумісні завдання у війні. Володимир Зеленський дав зрозуміти, що Україна виборює свободу, а Путін, що Росія виборює знищення української незалежності. Просто зараз українці, найімовірнішн, отримують бажане. І США не слід побоюватися наслідків цієї перемоги.

 

Зеленський невтомно повідомляв про мету як усередині країни, так і за її межами. Усередині він пов'язує війну з людськими жертвами. Він сумує через різанину в Бучі й Ізюмі, турбується про крах української економіки, вихваляє українське громадянське суспільство й похмуро вшановує військових.

Йому вдалося зміцнити сподівання українців. 97% вважають, що Україна виграє війну, а 40% виступають проти будь-яких поступок для припинення війни.

Війни для Росії немає. РФ не зможе одужати від стратегічних помилок або створити ресурси для досягнення воєнної мети. Особливо тому, що її керівництво залишається непохитним, а армія не в змозі адаптуватися.

Українська стійкість змінює російський підхід. Путін спочатку вважав, що Україна настільки пронизана корупцією та прихильниками Росії, що "спеціальна воєнна операція" може десантуватися у столиці й призвести до зміни режиму. У міру того, як невдачі Росії на полі бою наростатимуть, вона втрачатиме воєнну ефективність, що призведе до подальшого усунення російського способу ведення війни від боротьби з армією до покарання мирних жителів, яких вона не змогла перемогти.

 

Чи можуть росіяни ескалувати більше? Так. Є можливість, що Росія застосує ядерну зброю проти Києва, коли російські військові будуть змушені відступити. Це часто обговорюють у політичних колах України. Але я не чув жодних варіантів капітуляції серед українців. Це змінить лише ціну, а не результат війни. РФ вже цілеспрямовано завдає ударів по цивільному населенню без розбору й у великих кількостях.

Дехто побоюється "катастрофічної перемоги" українців, яка принизить Путіна, тим самим ризикуючи ескалацією проти України чи атаками на США й НАТО. Але Росія не виграє війни з Україною і не може виграти війни з нами.

Коли ми починаємо думати про повоєнну Україну, ми не маємо дозволяти невдачам довоєнної України сковувати уявлення про те, хто такі українці й на що здатні. Вони заслуговують на нашу постійну допомогу, яка зростатиме, щоб виграти війну і відновити свою країну в рамках Заходу.

×