У Жолобах поміняли водогін

 

За рік на Вінниччині щезла вода майже у всіх колодязях. Спеціалісти пояснюють, що в області впав рівень ґрунтових вод.

— Вирішити проблему з водою можна лише за допомогою будівництва свердловин та водогонів, — пояснює директор підприємства "Зернопродукт МХП" 53-річний Микола Кучер. — Це достатньо дорого для сільрад, і щоб запровадити такі проекти, потрібна допомога інвесторів і держави. Тому я сам контролюю всі питання. Зустрічаюся з головами сільрад, спільно визначаємо пріоритети. Намагаюся максимально допомогти людям.

Два роки тому підприємство "Зернопродукт МХП" виділило 90 тис. грн на заміну водогону в селі Жолоби Томашпільського району. Торік додали ще 20 тис.

— Водогін у нас був, але йому вже виповнилося 50 років. Труби старі, погнивші, через то часто їх проривало, і ми по кілька днів сиділи без води. А бувало й кілька місяців, як прорив ставався зимою. Бо ніхто навіть не збирався копати землю в мороз і шукати, де аварія, — пояснює 39-річна місцева Олена Рижа. — Носили воду від водокачки, за півкілометра.

Старі труби замінили новими.

— Для нас цей водогін важливий, бо село в яру, кругом граніт, криниць мало. Щоб дістатися води, глибоко треба копати. А через гранітні пласти це іноді й неможливо, — зауважує Олена Безган, 42 роки, голова місцевої сільради.

Цьогоріч "Зернопродукт" придбав за 4 тис. грн новий насос взамін поламаного для водогону в Жолобах.

— Утримуємо також спеціаліста, який доглядає там за водогоном. Він робить поточний ремонт, лагодить несправності, — каже керівник томашпільської філії "Зернопродукту" Сергій Панасюк. — Не вдалося прокласти труби лише до кількох будинків, що вище інших. Навіть збори скликали, щоб вирішити і цю проблему. Домовилися, що найкращим варіантом буде установка підкачуючої станції. Наше товариство взяло на себе зобов'язання допомогти пальним на виконання земляних робіт.

Новий водогін побудували також у селі Гранів Гайсинського району.

— У селі чимало криниць повсихали зовсім, тому потреба у водогоні очевидна. Люди возять воду бідонами. І бочки покупляли на тонну-дві, щоб возити машиною. Якби не водогін, то води не мали б зовсім, — говорить голова сільради Микола Бень, 55 років. — Але поки що роботи йдуть не так швидко, як хотілося б.

Місцеві згадують, перший водогін у селі з'явився у кінці 1990-х, його провели до лікарні. Звідти жителі найближчих до медзакладу будинків самотужки тягнули водогін до себе.

— Із 2010 року активно проводимо воду селом. Щороку прокладаємо кілька кілометрів. Зараз маємо три свердловини. Але цього мало. 2012-го за проектну документацію на нову скважину затребували з нас 47,5 тисячі гривень. Якби заплатили за проект, то на саму роботу грошей не вистачило б, — продовжує Микола Васильович. — Звернулися до Миколи Кучера по допомогу. Дав нам 45 тисяч, а ми з нашого бюджету доклали ще 2,5 тисячі гривень. Ось-ось проект має бути готовим. Завдяки новій свердловині можемо прокласти ще 5 кілометрів водогону.

×