Мер Вінниці 34-річний Володимир Гройсман живе з родиною в котеджному містечку біля Гніванського шосе на околиці обласного центру. Із вулиці видно лише дах його двоповерхового будинку із зеленою черепицею. Навколо — цегляний паркан заввишки понад 2 м. Із нього звисає дикий плющ.
Праворуч від важкої металевої хвіртки вмонтована камера відеоспостереження.
— Нікого немає, хазяєва у відпустці, на морях, — виходить худорлявий сторож років 30. Прикриває собою щілину між огорожею та брамою.
Помітно бездоганно чисте подвір'я, вистелене коричневою плиткою. Від воріт до порога будинку не більш як 3 м. Основна частина двору — за будинком. Там, кажуть, мер тримає собак породи чау-чау. Є невелике озеро з дерев'яним мостом.
Навпроти будинку мера — рожевий особняк його батька Бориса Ісаковича. Паркан обладнаний двома відеокамерами. У дворі троє чоловіків приєднують білий дріт до стіни будинку.
— Проводимо інтернет, — каже один з них.
Провулок, де живуть Гройсмани, вкритий рівним асфальтом.
— Це не тільки його заслуга. Усі сусіди здавали на дорогу по тищі доларів, — каже 50-річний Сергій Грушко. Живе на початку провулку. — Торік хотіли перед в'їздом на вулицю ставити шлагбаум. Але передумали, бо дорого будка з охоронцями обходиться. Гройсман сюди вселився ще до того, як став мером. На початку 2000-х тут був пустир. Я купив участок на 11 соток за тисячу доларів. А тепер сотка 6 тисяч коштує. Сильно з усіма дружити у Володі немає часу. Це правильний мер, весь час працює. З усіма здоровається. Жінка його привітна. Моя Ліза дружить з їхньою Крістіною. Разом на велосипедах і скейтах катаються. Кілька років підряд на Новий рік Гройсмани запускають розкішні салюти. Усі біжать дивитися.
У кінці провулку — лісосмуга. Виїзд до неї перегородили бетонною стіною.
— Щоб грузовиками не їздили, не пилили, — пояснює Сергій Павлович. — Раз сюди заскочив один на мотоциклі. Тікав від міліції, думав вирватися через посадку. І облом.
Сусідні провулки не заасфальтовані. Рівний шмат асфальту є лише між триповерховим будинком директора "Вінницяоблпаливо" Віктора Килимнюка та двоповерховим — підприємця Євгенії Копель.
— Сусіди не хтять ні дорогу робити, ні бур'яни полоти. Ми постелили коло себе латочку два роки тому, коли онука йшла заміж, — каже мати Євгенії 88-річна Віра Копель, порається на грядці з полуницею. Її друга донька Анна Копель, на вигляд років 55, катає на велосипеді 2-річного Максима Килимнюка:
— Роблю нянею в сусідів. Максимку бавлю з 7 місяців. Гройсмани запрошували до себе доглядати сина Давида. Але Килимнюки не відпускають. Максим без мене плаче.
"Виграли шість судів у бабушки"
Котеджне містечко, де живе Володимир Гройсман, належить до Бохоницької сільради. Будинки тут коштують $150-350 тис.
— Тузам вигідно, що це село. Так дешевше за комунальні послуги платити. Усі будинки — елітні. За цей ось хочуть 250 тисяч, — місцева жінка, на вигляд років 50, показує недобудований двоповерховий дім. — 22 сотки землі. Усі комунікації. Є сауна. Тут спокойно. Трошки воюємо з одною бабушкою. Хоче через дорогу в посадці гендель будувати. Уже виграли в неї шість судів.
Коментарі