понеділок, 17 червня 2013 00:15

"Платять за білет 30-40 копійок. То шо це — гроші?"

Автор: фото: Анна БОВА
  Водій автобуса ”Тульчин—Ладижин” показує відірваний  шмат корпусу на панелі управління. Під час руху залізо гримить, водію доводиться підтримувати його рукою
Водій автобуса ”Тульчин—Ладижин” показує відірваний шмат корпусу на панелі управління. Під час руху залізо гримить, водію доводиться підтримувати його рукою

Жителі міста Ладижин та п'яти сіл Тульчинського району зібрали підписи і звернулися до керівників області й району з проханням замінити автобус, що їздить між містами через села. Два тижні тому старий ПАЗ загорівся під час руху.

Відстань між Тульчином та Ладижином — 35 км. Автобус курсує тричі на день. У суботу о 10.30 ПАЗ стоїть далеко від платформ у затінку. Біля автобуса зібралися три десятки людей. Задні двері треба відчиняти руками, тому водій впускає всіх на передні.

— Це вже давно списані автобуси, але добре, хоч такий пускають, — каже 55-річна Віра Грубик із села Холодівка. — Людей ним дуже багато їде. Як дощ і дорога розкисає, автобуса нема, бо водії не бачуть куди їхати. Тоді добираємося своїм ходом.

Об 11.00 відправляємося з автовокзалу. Всі місця зайняті, люди вмощуються на моторі біля водія, кладуть туди сумки. На поворотах транспорт розхитує та заносить.

— Ой-ой, так боюся, шоб не розколовся пополам, — хапається за поручень Віра Адамчук, 70 років. Їде у село Михайлівка. — А скільки раз ішли пішки, хоть зімою, хоть літом. Як поламається по дорозі, то ми не чекаємо, доки справлять, розходимося. Буває, шо автобус дожене аж під селом, вже й не спиняємо. А буває, шо простоїть до вечора. Якось на ходу лобове скло випало. Осінь була, так холодно, але помаленько водій дотягнув.

— А як загорілися на ходу, — говорить пасажирка із заднього сидіння. — Добре, шо водітєль нас випустити встиг. Бо ж тільки перші двері роблять.

На сонці видно, як із дірок у стелі в салон летить пилюка. Ще більше — з дірок у прогнилих дверях з побитим склом.

— Що там двері, ось тут прямо в стіні дірка, — каже жінка. — Її просто шматком фанери закрили. У мене всі речі в пилюці.

У Холодівці виходить більшість пасажирів. Сідаю біля водія. На панелі за кермом лежать зім'яті купюри по 5 і 10 грн. Поряд книжка Фрейда.

— Книжку передали. Я такого не читаю, немає коли, — розповідає водій. Називається Анатолієм. — Беру всьо, шо передають, щоб не образити нікого. З Тульчина їдуть саме більше в Холодівку, а вже на обратному путі — в Маньківку. А так між селами майже пустий їду.

У лівому кутку водійської кабіни прикріплений вентилятор. Прошу ввімкнути.

— Та ви шуткуєте, — усміхається. — Осьо мій кондиціонер, — висовує руку у відкрите вікно. — Сюди ніхто не хоче їхати, бо маршрут не вигідний. Більшість пасажирів — ветерани праці. Платять за білет 30-40 копійок. То шо це — гроші? А до конєчної їдуть он дві-три людини, то це 11 гривень. Дороги нема, амортізатори і ресори сразу летять. Нову машину за тиждень поб'єш, ще й не кожен виїде по цих ямах.

У Ладижин приїжджаємо за графіком — за 1 год. 20 хв.

Зараз ви читаєте новину «"Платять за білет 30-40 копійок. То шо це — гроші?"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути