Щеплення

Моє кошеня Барні в п'ятницю отримує друге обов'язкове щеплення. У нього – два лікарі. Для щеплень у клініці відведена напівстерильна кімната. Там приймають лише здорових тварин. Ветеринар перед кожним пацієнтом дезінфікує оглядовий стіл, миє руки та одягає рукавички. Розпитує, що кошеня їсть, як почувається і вимірює температуру.

– Відхилення температури на півградуса – привід відмовитись від щеплення, – пояснює лікар.

Перевіряє вуха, зуби. Лише тоді робить щеплення. Насамкінець видає паспорт. Напроти кожного щеплення – наклейка вакцини. Там вказана фірма, назва й дата процедури. В електронну базу даних вносить мобільний номер власників. Цікавиться, чи можна телефонувати наступного року, коли настане черга нового щеплення. Потім дарує вітаміни-рибки.

– Нам іти на прививку. Не знаю, що робити, – каже телефоном знайома. – Малий контактував із хворою дитиною, трохи нездоровий. Але ж доки вакцина є, треба робити.

Під кабінетом педіатра було близько 30 людей. Усі – з дітьми. Не всі з них здорові.

Цікавлюся, чи перевіряли дитину перед щепленням.

– Та яке там! Завели п'ятьох у кабінет і всіх оптом накололи. Діти ревуть, а вони щось у картку заносять. Нам дописали два щеплення. А як доведу, що ми їх не отримували? Ніяк.

×