вівторок, 21 квітня 2015 07:25

З могили майданівця вкрали прапор

Автор: ФОТО: Анна БОВА
  19 квітня на Алеї слави на Центральному кладовищі Вінниці люди підходять до могил майданівців та бійців, які загинули на Донбасі. Зупиняються на кілька хвилин, роздивляються фотографії загиблих
19 квітня на Алеї слави на Центральному кладовищі Вінниці люди підходять до могил майданівців та бійців, які загинули на Донбасі. Зупиняються на кілька хвилин, роздивляються фотографії загиблих

— Я зараз у Антоши. Побудемо трішки і підемо по кладовищу родичів провідати, — говорить по мобільному 50-річна Ольга Цедік. У неділю, 19 квітня, близько 11.00 на міському кладовищі Полтави з чоловіком Ігорем стоять біля могили сина Антона, 27 років. Він воював у батальйоні "Донбас", загинув 28 серпня біля Іловайська. Їхній автобус бойовики розстріляли з мінометів.

Сходяться друзі та родичі загиблого. Дехто цілує його фотографію на дерев'яному хресті, запалюють лампадки.

— Ніяк не можемо відійти, — плаче Ольга Миколаївна. — Востаннє розмовляла із сином вранці 28 серпня. Попросив передати дівчині Олесі, що з ним усе буде добре. Потім передумав. Сказав, сам передзвонить. До останнього надіялися, що живий. Побачили по телевізору схожого хлопця. Але то був інший воїн. За кілька днів подзвонили з Дніпропетровська, щоб їхали на впізнання.

Ольга Цедік дістає із сумки цукерки, сир, ковбасу. Передає чоловіку пляшку домашнього червоного вина. Той розливає у пластикові стакан­чи­ки.

— Слава Героям, — випиває батько 52-річний Ігор Владиславович. — Впізнавати сина їздив 5 вересня. У морзі були 96 тіл. Чотирьох впізнали, у тому числі й Антона. Інші — по частинах лежали.

На кладовищі поховані 10 бійців. Наймолодшому Денисові Синюку був 21 рік. Загинув 26 січня в Донецькому аеропорту. За три місяці до смерті одружився. Біля могили жінка з чоловіком років 50. Кажуть, прийшли пом'янути зятя.

— Боже, який молодий! Як батькам пережити його смерть? — біля могили Синюка зупиняється сива жінка, хреститься.

27-річного Антона Грицая та 25-річного Дмитра Коряка з "Азову" поховали на початку ряду. Обидва загинули в середині лютого під Маріуполем. На надгробках — прапори полку. 43-річний Олег Петько кладе по дві гвоздики.

— Грицай був серед ультрасів полтавської "Ворскли". Його друзі збирали допомогу родині, помагали з похороном, — закашлюється. — На похоронах цих двох бійців уся молодь Полтави була.

Біля могили майданівця 33-річного Максима Шимка у Вінниці батьки пригощають родичів і друзів вином, бутербродами із сиром та шинкою, відбивними, молочними і желейними цукерками. Кажуть, такі любив Максим. Його поховали першим на Алеї слави на центральному кладовищі. Шимка застрелив снайпер у Києві 20 лютого 2014-го.

— Максим зовсім не любив їсти. Заставити щось пожувати могла лише, коли читав. Cмажила йому млинці, — каже мати Зоя Семенівна. Показує на зрізаний прапор над могилою. — Приходили на Пасху — прапор був. Це до сина приїжджали автомайданівці та привезли стяг. На ньому було написано "Воїни світла". А сьогодні тільки штурпак лишився. Видно, що зрізали пилкою по металу.

61-річна Тетяна Майборода стоїть між двома могилами. В одній похований син — 35-річний Дмитро Майборода, командир літака АН-26, що підбили у липні торік на Донбасі. Поряд — його помічник 38-річний Дмитро Шкарбун. Перевозили гуманітарний вантаж. На борту були восьмеро військових, шестеро — вижили.

— Cин загинув, щоб усі жили щасливо. Це була його мрія, — говорить мати. — Після його смерті, крім води, нічого не йде мені. Важила 85 кілограмів, а тепер так схудла, що знайомі не впізнають.

Підходить чоловік із двома букетами білих штучних квітів. Запитує у Тетяни Іванівни, де поставити. Хреститься, схиляє голову.

— Відлітав з ними в одному екіпажі чотири роки, — розповідає Сергій Олексюк, 30 років. Служить бортовим радистом у Гавришівській бригаді транспортної авіації. Був у тому літаку. — Командир ніколи не панікував. Навіть коли нас підбили. Наказав усім покинути борт. Дмитро Шкарбун був душею компанії. Мені їх бракує.

Підходять кілька льотчиків. Тетяна Іванівна роздає всім цукерки.

— Відколи живу — таких проводів не було: дощ ллє, сніг іде, вітер збиває з ніг, — каже 65-річна Ольга Андріївна із села Родниківка Уманського району на Черкащині. 19 квітня близько 11.00 син допомагає їй сісти у сіру "дев'ятку". — Могилу Толі впізнаєте по прапору.

Боєць батальйону "Донбас" 40-річний Анатолій Поліщук 12 лютого загинув під Дебальцевим.

— Я покажу, де могила. Людей сьогодні мало, дощ розігнав. Холодно, батюшка відправив, і розійшлися, — говорить Катерина Дон, 64 роки. Співає у церковному хорі. — Про Толю ніхто поганого слова у селі не скаже. Батько його хворів, молодим помер. Мав гангрену, ногу відрізали. Толю коло нього поховали. Такого похорону в селі ніколи не було. Навіть коли начальство вмирало, так не ховали. Прощалися у домі культури, людей море. Труну на руках несли на кла­довище.

Неподалік кілька жінок і чоловіків поминають померлих. На столі — огірки, м'ясо, хліб. Запрошують пригощатися.

Зараз ви читаєте новину «З могили майданівця вкрали прапор». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути