5 квітня зник 88-річний Микола Ковтяга. Чоловік проживав сам у двокімнатці 5-поверхового будинку навпроти Адміністрації президента. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом умисного вбивства. Чоловіка оголосили в розшук. Обшукати його помешкання не можуть, чекають рішення суду, щоб зламати замок.
— У грудні 2017 року Микола Ковтяга підписав договір довічного утримання. Тому ми зняли його з обслуговування, — каже Людмила Примак, 51 рік, директор територіального центру соціального обслуговування Печерського району. Прізвище та ім'я нового опікуна Миколи Тихоновича не називає. Відомо лише, що це жінка.
— Його кудись відвезли дві жінки й чоловік. Із тих пір Ковтягу не бачили, — додає 41-річний Олександр Сухарський, директор громадської організації "Браття", яка допомагала зниклому. — Ми з'ясували, що після зникнення Микола Тихонович одружився з утричі молодшою жінкою. Опікунка просила чоловіка не турбувати, мовляв, у нього весільний період.
Микола Ковтяга жив у квартирі №5 на вул. Лютеранській, 26/17. Це за 160 м від Адміністрації президента, неподалік — Асоціація народних депутатів. Уранці 11 квітня біля будинку припарковані близько 30 дорогих автівок, зокрема "Астон Мартін" та "Мерседес".
На дверях під'їзду — кодовий замок. Усередині пахне пліснявою, місцями обвалюється штукатурка, є ліфт. Помешкання зниклого зачинене на навісний замок. Двері дерев'яні, пофарбовані зеленим. Через щілину видно заржавілий умивальник і ванну. Звідти тхне вапном і дезінфікуючими засобами.
— Нормальна була людина. Не пив, не курив. Часто хворів. Дітей не мав. Раніше родичався з братом. Де той зараз — невідомо, — говорить Майя Павлівна, 66 років, живе поверхом вище. Відволікається на робітників, які носять мішки з цементом. У сусідній з нею квартирі ремонт. — Цю двокімнатку недавно купили за 150 тисяч доларів (3,885 млн грн. — ГПУ), у Миколи була така ж. Ним опікувалися волонтери. Останнім часом вони до нього дуже зачастили. У тих людей була одна мета — забрати квартиру, більше брати було нічого. А самого вивезли кудись. Уже два тижні його немає.
— Ціни на таке житло коливаються від 2 до 3 тисяч доларів за квадратний метр. Після ремонту квартиру можна продати втричі дорожче, — розповідає голова Національної ради Рієлторської палати 53-річний Віктор Несин.
— Зазвичай свої помешкання літні люди нібито дарують аферистам. Чи добровільно це зроблено, може вирішити лише суд. У групі ризику — люди з алкогольною й наркотичною залежністю, пенсіонери без родичів. Були випадки, коли аферами займалися представники нотаріальних компаній. Тому, перш ніж взятися за продаж об'єкта нерухомості, перевіряємо його в державному реєстрі заборон. Там значиться адреса, ім'я й прізвище власника. Добросовісний рієлтор не псуватиме свою репутацію продажем сумнівної квартири. Такі намагаються продати без посередника.
— Якось жінка поскаржилася, що шахраї хочуть відібрати в неї квартиру в центрі Києва. Щойно взявся за цю справу, як на мене вийшли якісь її "родичі" зі Служби безпеки України. Попросили, аби я цим не займався. Розвідав, що саме працівники СБУ курували групу шахраїв. Мали заробіток на мільйони доларів у місяць, — говорить кримінальний експерт Едуард Багіров, 49 років. — Часто зловмисники викрадають літніх людей та вивозять за місто, лишають помирати в занедбаних будівлях. Аферистів "кришують" у прокуратурі, поліції, Верховній Раді. Тому всіма операціями з нерухомістю, якою володіють літні люди, має займатися державний нотаріус у присутності представників поліції. Це треба закріпити законодавчо. За останні 15 років літніх власників квартир у центрі столиці поменшало на 90 відсотків. Аферисти перейшли на спальні райони — Харківський масив та Святошинський район.
4 
1
Коментарі