— Сдаю комнату, квартиру у моря, — кричить 55-річна Валентина Петрівна на ялтинському автовокзалі. Квартиру пропонує за 600 грн, кімнату — за 400. — Таких цен не найдете. В сезон все стоит в два раза дороже.
Валентина Петрівна одразу знаходить клієнтів. Квартиру винаймає пара з Москви, а кімнату — кияни Олена та Іван.
— Думали поселитися в готелі, та лишилися тільки номери за 1000 гривень, — розповідає Олена. — Приїхали на 10 днів, узяли із собою 10 тисяч. Цих грошей має вистачити. За обід у ресторані доведеться викласти близько 300 гривень, стільки ж у нічному клубі. В Ялту приїжджають розважатися. Привезла дві валізи одягу.
Однокімнатку на вул. Робітничій, за 3 км від набережної, я замовила два тижні тому. Коштує 300 грн. Господар 20-річний Володимир зустрічає на зупинці маршрутки. Йдемо ще з 10 хв. під гору. Квартира у двоповерховому будинку. Зовні він схожий на хлів. Вікно та двері — це і є однокімнатна квартира. Таких у будинку з десяток. Володимир піднімає жалюзі, відчиняє двері. На ліжку валяються бюстгальтер і дитячі колготки.
— А что, они не уехали? — робить здивоване обличчя. — Должны были забрать свои вещи до обеда.
Телефонує напарникові. Той обіцяє, що до дев'ятої вечора квартира буде вільна.
— Я вам даю ключи, а вы мне — небольшой залог, — пропонує Володимир. Ключів не беру, грошей не даю. Домовляємося, що подзвонить після виїзду пожильців.
О 21.00 Володимир телефоном каже, що квартира звільниться лише вранці. Ніч пропонує перебути в міні-готелі за 300 грн. Відмовляюся, бо вже знайшла одномісну кімнату за 140 грн на вул. Нахімова. Це теж за кілька кілометрів від набережної. Проте йти зручніше: через парк, а не вузькою вулицею без тротуару.
На першому поверсі кухня, душ, туалет і дві кімнати для гостей. Моя — на другому. Там є ліжко, стілець і тумбочка. Ще одну кімнату винаймає подружжя з Харкова.
— Тут зручно лише тим, хто має машину, — говорить 32-річна Наталія Пироженко. — До пляжу йти зо півгодини. Ми 10 років відпочиваємо в Ялті. Спочатку орендували житло в центрі біля набережної. Платили 100 доларів за добу. Після кризи не можемо. Порахували, що вигідніше винаймати подалі від моря. За день платимо 140 гривень, і ще 50 витрачаємо на бензин. На екскурсії теж вигідніше їздити машиною. До Балаклави беруть по 250 гривень із людини. Нам поїздка обійшлася у 75 гривень.
Уранці господар сидить на кухні. П'є каву, в руках крутить мобільний.
— Кімнати здаю років 10, — розповідає. — Потрапив в аварію. Замість ноги мені поставили протез. Довго стояти не можу, а заробляти треба. Добудував другий поверх і почав приймати туристів. Кімнати ніколи не порожні. Клієнтів беру ціною. За такі гроші тут пристойного житла не знайдеш. А в мене гаряча вода, на кухні можна готувати. Хоч дружина досі не може змиритися з тим, що в нашому будинку живуть сторонні люди. От і сьогодні ночувати залишилася на роботі.
На безкоштовному пляжі Ялти займати місця починають із сьомої ранку. До обіду вільного клаптика не лишається. Є лише під навісом за 10 м від берега. Сюди пускають тих, хто взяв напрокат шезлонг за 25 грн. На платному пляжі грошей за вхід не беруть. Відвідувачі віддають 50 грн за оренду шезлонга.
На пляжах є туалети з гарячою водою та милом
Львів'яни Остап та Марта Гринчуки цього літа вперше відпочивали за кордоном, у Хорватії. Поїхали з 8-річною донькою Уляною та сином Гордієм, 3 роки. За два тижні заплатили 1 700 євро. До цього шість років їздили у селищі Рибаче в Криму.
— Збиралися у Крим, але там було холодне море, — каже 28-річна Марта. — Після цієї відпустки вже й не хочемо відпочивати в Україні. У Хорватії все узбережжя — 30 метрів від води — це комунальна власність, ніяких приватних вілл та закритих територій. У номері постійно гаряча вода, щодня прибирають та міняють рушники. На пляжах є туалети з гарячою водою, милом та туалетним папером. А в Криму я сама мила підлогу в номері. Третя перевага — шведський стіл. Дітям завжди можна запропонувати щось на вибір.
Коментарі