— За час незалежності держава мало вклала у розвиток професійно-технічних навчальних закладів. Ми отримували гроші на стипендію студентам, зарплату викладачам та оплату комунальних послуг. Технічна база застаріла. Комп'ютерні класи востаннє оновлювали років 10 тому, — говорить 62-річний Микола Ластовка, заступник директора з навчально-виробничої роботи Електрорадіотехнічного ліцею міста Полтави.
Сьогодні заклади фінансують міські бюджети. Стало краще?
— Разючих змін не відбулося. Змінився лише платник. Поки що заборгованості немає, кошти виплачують вчасно. Також живемо за рахунок спонсорських внесків батьків. Маємо додатковий заробіток від надання послуг — перукарських, ремонту побутової техніки, телефонів і комп'ютерів. Зароблене йде на закупівлю інструментів для учнів чи на ремонт.
Для місцевої влади фінансування професійно-технічних закладів є тягарем.
Хто має утримувати установи?
— Потрібно створити фонд розвитку професійно-технічних навчальних закладів. Його мають наповнювати роботодавці, яким потрібні кваліфіковані кадри. Плюс — кошти обласної й міської рад. Можна було би залучити благодійні організації. Директор будь-якого училища міг би прийти і попросити виділити кошти на відкриття затребуваної на ринку спеціальності. Зарплатню і стипендію повинен покривати держбюджет. Таке розділення фінансів впровадили в Європі. Там ретельно підходять до розвитку технічних галузей. Із Польщі приїжджають до нас, ходять по школах і заохочують 9-класників їхати до них по знання. Часто навчають безкоштовно, забезпечують харчуванням і житлом. Потім працевлаштовують.
Є переваги у співпраці з міськрадою?
— Вона ближче. З місцевих кабінетів легше побачити проблеми, що мають заклади. Тоді директорам закладів легше переконати чиновників дати гроші на відкриття нової спеціальності.
Які ще існують проблеми?
— За останні роки престижність робітничих професій різко впала. Молодь відвикає від фізичної праці. Легше щось винести на базар і продати або ж зайнятися таким в інтернеті. 80 відсотків абітурієнтів вступають одразу до вузів. У технікуми йдуть ті, чиї батьки не мають багато грошей.
Діти бачать, що перспективи після закінчення невтішні. Електромонтер отримує 1,5–2 тисячі гривень. Хтось 50 років пропрацював на заводі, дехто — жодного дня в житті. А пенсія однакова.
Що буде із профтехосвітою за 10 років?
— Майбутнє невтішне. Навіть не знаємо, як формуватимемо бюджет на наступний рік. На найближчі три роки Департаменти освіти й науки планують об'єднати професійно-технічні заклади. Наприклад, у Полтаві можуть з'єднати чотири заклади будівельного спрямування. Тоді щорічно скорочуватимуть по 10 відсотків працівників.
2 
1
Коментарі