— У маніакальному прагненні очистити Крим від корінних жителів і заселити росіянами Путін демонструє себе послідовником Сталіна, — говорить у Верховній Раді голова Меджлісу кримських татар, народний депутат 59-річний Рефат Чубаров 18 травня — у День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
— За наказом Сталіна наш народ депортували з історичної батьківщини 18 травня 1944 року. Політика російської влади щодо кримських татар зараз — це знищення. Нас викрадають, убивають, нападають, обшукують будинки. Заборонили роботу Меджлісу, переслідують його членів. Масово затримують мусульман і забороняють незалежні кримськотатарські видання.
Найближчими місяцями напрацюємо зміни й доповнення до Конституції України. Хочемо так переформатувати кримську автономію, щоб зміцнити українськість на кримській землі. Врахувати право нашого народу на самовизначення на своїй батьківщині, — каже Чубаров.
Того ж дня прокуратура висунула підозру Йосипу Сталіну і Лаврентію Берії у справі про депортацію. Слідство розпочали у грудні позаторік. У листопаді 2015-го Верховна Рада визнала геноцидом насильницьку депортацію кримських татар із півострова. Курултай народу — його найвищий представницький орган — домагався цього із 2006 року.
— Хто сміється, що Генпрокуратура вирішила переслідувати Сталіна і Берію, не розуміє серйозність наслідків, — каже політолог Юрій Романенко, 39 років. — Коли суд ухвалить рішення про незаконність указу 1944-го, кримські татари отримають юридичні підстави володіти відібраним у них майном. Росіяни використовуватимуть це для залякування слов'янського населення Криму. Мовляв, татари прийдуть — усе заберуть. Цей прецедент відкриє дорогу національним автономіям поляків на Західній Україні, а ще угорців, румунів і словаків.
— Крим — насамперед батьківщина кримських татар. Їм вирішувати, яким чином самоорганізовуватись, — каже заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, історик 49-річний Василь Яблонський. — Питання автономії в Україні раніше не піднімали серйозно, бо тиснула Росія. Але депортація — це злочин перед цілим народом. Усі ми відповідальні за те, що у наших співгромадян немає ні вільної батьківщини, ні автономної структури.
Коли на початку 1990-х утворилася Автономна Республіка Крим — це було утворення не за національною, а за територіальною ознакою. Так заклали міну сповільненої дії під українську державність. 2014-го вона спрацювала.
Яких ризиків чекати Україні?
— Є ісламські ризики: інша релігія, культура, традиції. Але вони — не критичні. Для нас більша проблема — православний фундаменталізм, який несе в Україну Московський патріархат. Кримські татари мирно співіснують із нами.
Чи це не спровокує рухи за автономію інших національних меншин — поляків, румунів, угорців?
— Це — принципово різні ситуації. Ті нацменшини мають власні держави. Тому там можна говорити про сепаратистські спроби, інспіровані іншими країнами. Кримські татари ж є лише в Україні.
Кримськотатарська автономія на півострові — великий плюс для України. За 23 роки незалежності там ніколи не було проукраїнської влади. Повернення майна нащадкам татар буде актом історичної справедливості. І момент звільнення Криму від російської окупації стане найкращим часом для цього.
225 тисяч кримських татар виселили з півострова 1944 року, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи. Із них за перші 1,5 року по тому померли близько 110 тис. У каральній операції брали участь 32 тис. співробітників НКВС.
260 тисяч кримських татар жили у Криму 2013-го. Це — близько 12% населення півострова.
У товарних вагонах годували раз на тиждень
18 травня 1944 року о 3:00 НКВС розпочав переселення кримських татар. Більшість відправили до Узбекистану й у сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Невеликі групи людей привезли в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії.
Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори. Вантажівками везли до залізничних станцій. Звідти відправляли ешелони до місць заслання. Тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці.
У дорозі годували рідко й солоною їжею, після якої хотілося пити. В деяких ешелонах татари отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали поряд із залізницею або не ховали взагалі.
Підставою для депортації стала таємна постанова Держкомітету оборони від 11 травня 1944 року. В ній до кримських татар висували звинувачення у начебто масовій зраді під час окупації Криму нацистами.
Заборона на повернення до Криму була чинна до 1989 року. Тоді Верховна Рада СРСР засудила депортацію та визнала її незаконною і злочинною.
3 
1
Коментарі