"Хтось кричав "Допоможіть!", хтось кликав маму"

 

— Ще 24 серпня нам телефонували друзі з розвідки, попереджали, що треба тікати з-під Іловайська. Бо в тил зайшли батальйонні тактичні групи з Росії, — говорить 48-річний Олексій Зиновін, колишній боєць батальйону "Донбас" із позивним "Алекс".

— Проте ми чекали прийняття рішень — або займаємо кругову оборону, або будемо виходити. Нам казали, ніби йде допомога, не рипайтесь. А 28-го повідомили, що завтра маємо виходити. Була домовленість із росіянами, вони припинили обстріли. До цього били з "Градів", САУ, мінами закидали.

27 серпня росіяни пообіцяли українським військовим відпустити їх з оточення. Влаштували так званий "зелений коридор". Коли війська рушили — почали обстрілювати колони. Загинули 366 українських бійців, 429 отримали поранення. 300 осіб потрапили в полон.

— Я виходив посередині колони. Бачив, як все вибухає, люди перетворюються на згорілі свічки, — згадує "Алекс". — Бійці їхали в бусі, туди потрапив снаряд — усі мертві. Відривало руки, ноги, голови.

Попереду мене йшов КамАЗ із низьким бортом, вантажений пораненими. Перед ним — медична допомога. Обидві — з білими прапорами й червоними хрестами. По честі, ніхто не стріляє по поранених. Проте росіяни перший постріл робили в машини з червоними хрестами.

Колона "донбасівців" заїхала в село Червоносельське в Амвросіївському районі Донецької області. Звідти атакували російські позиції.

— Там були російські танки. Вивели їх із ладу, захопили в полон танкістів. На відео записали їхні свідчення. Була 31-ша штурмова бригада та 6-та танкова бригада з Росії. З ними 36 годин вели постійний бій. Ми зв'язувалися з нашими, зрозуміли, що допомоги не буде. Росіяни хотіли, щоб вийшли і здали зброю. Погрожували розстрілами.

Ми здалися. Бійців ЗСУ кудись відвезли разом із пораненими. А батальйон "Донбас", приблизно 110 людей, віддали бойовикам ДНР. Моторола приїхав, забирав на вантажівку.

У полоні бойовики били, знущались. Не давали їсти і пити. Інколи приносили суп із соляркою, у кашу підкидали каміння. Пісок аж на зубах скрипів. У полоні провів п'ять місяців.

— У полоні бачив психи росіян через кількість поранених і загиблих з їхнього боку, — каже 42-річний Дмитро Есаулов, боєць штурмової роти в батальйоні "Донбас".

— Деякі "300-ті" почали вмирати. Стогін, сльози. Російський майор сказав, що в нього лише три вантажівки, — розповідає Дмитро. — Спочатку вивезе поранених росіян, потім убитих — у них було таких три КамАЗи. А вже тоді забрали поранених українців. Російські десантники були вражені й перелякані. Нас боялися навіть беззбройних. Для них було шоком, що всі розмовляють російською.

Уцілілих бійців на вантажівках перекинули під село Осикове в Старобешівському районі Донецької області. Там провели дві доби. Потім поранених передали Червоному Хресту.

— Хтось кричав "Хлопці, допоможіть!", хтось кликав маму, хтось просив добити, — згадує боєць. — Запах спалених тіл — кисло-солодкий. І злість на росіян. Цього їм ніколи не пробачу.

— Найбільше вразило, як машини перед тобою перетворюються на палаючі груди металу, — говорить "донбасівець" 53-річний Ігор Гевко на позивний "Брокер".

Він із побратимами самотужки вийшов з окупованих територій. На це знадобилося 20 днів.

— Ми попрощалися з життям і почали виходити, — пригадує. — Кілька разів потрапляли на "секрети" росіян. Одного разу підійшли впритул. Довелося спрацювати на психологію. Це було вночі. Говорив із ними російською. Сказав, що ми російська розвідка. Мене запитали пароль — послав їх. Те, що говорив не по статуту, але мав при собі зброю, ввело їхнього командира в ступор. Поки він зробив попереджувальний постріл, наші встигли їх накрити вогнем. Ми мали кращу виправку. Вже були обстріляні в боях.

До своїх удалося потрапити аж у вересні. Допомогли місцеві. Не можу називати місце, бо та родина досі там.

Бої тривали за локомотивне депо

Перша невдала спроба пробитися в Іловайськ була 7 серпня.

Українські війська 10 серпня спробували зайти вдруге — невдало. Успішний наступ на місто відбувся 18 серпня. Батальйон "Донбас" пробився за підтримки танків Збройних сил. За ним увійшли добровольчі батальйони Міністерства внутрішніх справ — "Дніпро-1", "Миротворець", "Світязь", "Херсон", "Івано-Франківськ".

Бойовикам удалося закріпитися в північній частині міста. Лінією фронту стало локомотивне депо в центрі Іловайська.

25 серпня в тил угрупованню зайшли регулярні війська з території Росії. Бійці в місті опинилися в оточенні.

×