"Идите сюда, там за сто метров такой пляж! – огрядна жінка років 50 на вигляд з золотим хрестиком на товстому ланцюжку на пляжі туніського курорту Ясмін Хамамет об 11.30 намащується гряззю з пакетика. Накладає на ноги, сідниці і живіт. – Це я там набрала. Чула, що від такого худнуть на очах. Там вода не зелена, як тут, а голуба і повно грязі. Бачила одну молоду парочку, теж з нашого готелю. Бо там краще."
Дві повні жінки на лежаках під парасольками підсміюються.
"Це ж як ліки, я так боюся маститися, - каже одна російською. – Серце може не витримати. Ввечері піду в салон, хай лікар скаже чи можна. Тут таласотерапія втричі дешевша, ніж у Франції. Тільки тут грязі свіжі, просто з моря, а там вже злежалися."
З порту виїжджають чотири парусні кораблі. Чути пасодобль. Чоловіки у костюмі піратів лазять по мачтах.
"Це наш, з чотирма мачтами. Ми там вчора каталися за 45 дінарів, це 30 доларів. Прикольні пірати, показують різні номери. Але там не було де сісти, уявляєш? Весь час стояли на самій жарі аж до першої години. Бачила я такі розваги в телевізорі."
"І що Ахмед тобі сказав?" – питає повна білявка під сусідньою парасолькою подругу, яка щойно прийшла і роздягається.
"Думав, що я молодша. Як дізнався, скільки мені, був у шоці, - каже худіша, років 28 на вигляд. – Ну да, вже 21 з половиною, - закурює. – Оце тільки прокинулася, вчора до ночі тусили. Він сказав, що тут у Медіні є нічний клуб. Підем сьогодні. Зможемо зустрітися тільки після восьмої вечора, бо рамадан."
Засмагаємо на пляжі з 9-ї ранку. Клімат у Хамаметі середземноморський, за 150 кілометрів морем – Сицилія. Коли в Єгипет, Емірати і Туреччину не їдуть через спеку, у Тунісі саме сезон. Українці масово їдуть туди, бо не потрібна віза. Вода синьо-зелена і прозора, піщане дно поступово глибшає. Пляж також піщаний. Вранці плавати найкраще, бо немає хвиль. Море - як масло, кажуть тунісці. Пообіді починаються хвилі, які до вечора наносять водоростей і сміття. Одного дня зранку у воді повно прозорих 30-сантиметрових медуз з фіолетовою облямівкою. Чоловіки ловлять їх у пакети і викидають на берег. Пару десятків людей збігаються дивитися. Перемовляються російською.
"Хамелеон", - араб-продавець ставить біля нас кошик із фруктами і показує 10-сантиметрову тваринку. Садить мені на руку, той чіпляється кігтями. У кошику авокадо, банани, манго, папайя.
"Спробуйте", - каже ламаною англійською і чистить якийсь помаранчевий фрукт з багатьма дрібними кісточками. Переконує, що їх не треба випльовувати. Каже, що це безкоштовно, потім починає вимагати динар. 10 хвилин пояснюємо, що ми без грошей. Врешті йде.
"Самий непотріб продають, ще й дорожче ніж на базарі, - каже жінка, що лежить поряд. - Підходять лише до тих, хто не засмаг. Краще їх не зачіпати, бо потім не відіб'єшся."
Згодом помічаємо, що усі продавці ходять із хамелеонами. Пропонують саджанці пальм, намиста з мушель, парео з поліестру. Один торговець іде пляжем, б'ючи в барабан, який продає. Кілька разів на день узбережжям водять верблюдів. Пропонують сісти безкоштовно, але без допомоги не злізеш. За поїздку вздовж пляжу в обидва боки беруть 10 динарів. Верблюди тут одногорбі. Під вечір пляжем мчить поліцейський на коні.
Ясмін Хамамет – повністю курортний район, житлових будинків немає. Місцеві їздять туди на роботу з сусіднього селища. Медіна – це центр міста, стилізований під старовинну фортецю. Готелі вибудувані вздовж узбережжя Середземного моря у три лінії. Можна обійти містечко пішки або об'їхати за 40 хвилин на тук-туці. За це просять 10 динарів. На моє прохання водій ненадовго дає сісти за кермо, але потім просить за це ще 10 динарів. Я кажу, що ми так не домовлялися.
"Добре, не треба", - каже так жалісно, що я не витримую і даю гроші.
2 
2164
Коментарі