понеділок, 06 листопада 2006 16:19

"За хлопця із суперницею ніколи б не билася"

Автор: фото: Віталій ГРАБАР
  Наталя Синишин вітає Артема Попроцького, чемпіона України серед кадетів
Наталя Синишин вітає Артема Попроцького, чемпіона України серед кадетів

Наталя Синишин, 21 рік, місяць тому здобула бронзову медаль на чемпіонаті світу з вільної боротьби у Китаї. Це була єдина нагорода наших жінок на турнірі.

Наталя чекає нас біля гуртожитку Львівського училища фізичної культури. Там вона мешкає. На зустріч не запізнилася ані на хвилину. Прийшла з торбинкою, наповненою продуктами. Пригощає цукерками "Вар"єте", пропонує чай.

— Часто дозволяю собі солодке, — сама починає розмову. — Їм, що хочу і коли хочу. Взагалі, щоб важити на змаганнях 55 кг, на тренуваннях можна мати 58–59. А перед самим турніром схуднути. При цьому не обмежуватиму себе в їжі. Просто їстиму меншими порціями.

Улюблені страви маєш?

— Усе, що зроблено з м"яса. Особливо, коли тато готує.

Пропоную змінити тему і згадати перипетії чемпіонату світу.

— Важко там було боротися, — зітхає. — По-перше, у Китаї зовсім інший клімат: висока вологість, температура до 40 градусів доходить. Різниця у часі — шість годин. А на адаптацію було тільки чотири дні. По-друге, за новою системою усі поєдинки відбуваються в один день. Я потрапила до нижньої підгрупи, тому провела їх аж п"ять. Опонентку з Казахстану здолала легко. А потім треба було боротися з китаянкою Хіу Су Лі — віце-чемпіонкою світу. У третьому періоді не вистачило двох секунд, щоб судді зарахували бал. Ну, їй ще й із жеребом пощастило — одержала право на атаку. Якби я отримала, перемогла б. Далі теж все легко склалося, виграла в опоненток з Канади, США та Угорщини.

У Китаї ти дебютувала на чемпіонаті світу. Хвилювалася?

— Ні. Була надзвичайно зібрана. Перед від"їздом на турнір спортивний міністр Юрій Павленко (уже колишній. — "ГПУ") та старший тренер збірної Анатолій Харитонюк сказали, що медаль я здобуду, тільки якщо пощастить. Образилася. Відповіла, що без нагороди не приїду.

Що запам"яталося у Піднебесній?

— Дуже багато там людей, — сміється. — У кожному магазині повно працівників. На змаганнях як тільки потекла кров з носа, миттєво вибігало семеро лікарів. Ще була здивована, почувши, що в Китаї за другу народжену дитину можуть вигнати з роботи. Символ міста Гуанчжоу — п"ять козлів. Одного привезла з собою (показує.— "ГПУ"). Сподобалося, що він у борцівській формі.

Обіцяють дати премію — 210 доларів

Скільки грошей отримала за "бронзу"?

— Поки що нічого. Взагалі мають дати стипендію за медаль — чотири тисячі гривень. Але оскільки виступала в неолімпійській ваговій категорії, не знаю, якою вона буде. Сподіваюся, дадуть усі чотири тисячі. Я ж єдина спортсменка, яка привезла медаль. Ще обіцяють премію дати — 210 доларів. А хлопцям премію передбачено 800. Прикро.

Твій найбільший гонорар у кар"єрі?

— 300 доларів. Це коли перемогла на міжнародних змаганнях категорії "А" у Києві та Польщі. Давали також кубки. Їх тато зберігає вдома, на спеціальній поличці. Він сам колишній спортсмен. Самбо займався.

Встигла відзначити перемогу?

— Так. Посиділа з друзями. Зокрема, з олімпійською чемпіонкою Ірою Мерлені. Саме вона з чоловіком зустрічали мене в аеропорту після чемпіонату світу. Мерлені зараз чекає первістка. А чоловік її із Соснівки, як і я. Свідком була на їхньому весіллі. Власне, завдяки мені молодята і зустрілися. Свого часу я умовила Іру поїхати на турнір до Соснівки.

Знаю, маєш і друга.

— Звідки така обізнаність? — каже здивовано. — А втім, він просто друг — не хлопець. На рік молодший за мене. Теж боротьбою займається.

Правда, що у дитинстві ти часто хворіла?

— Так. Причому народилася хворою. Лікарі казали, що можу не вижити. У шість років усе могло закінчитися хронічною астмою. Задихалася, не могла спати. Потім регулярно почала їздити на море. Допомогло. Взагалі у дитинстві я капосна була. Усе ламала, била дітей у дитсадочку. Боротьбою почала займатися у 8-му класі. До того ходила на баскетбол, карате. А потім знайомий тренер прийшов до тата і сказав, що набирає дівчаток у секцію боротьби. Запросив потренуватися. Не подобалося мені спочатку, аж плакала. Тато силою заганяв на тренування. Згодом звикла.

Який поєдинок найпам"ятніший у кар"єрі?

— Фінал молодіжного чемпіонату Європи-2005. Перемогла білоруску Раткевич. Коли їхала на змагання, Іра Мерлені написала, що в разі поразки на мені поставлять хрест у збірній. Так образилася, що хотіла плюнути на змагання і втекти з автобуса.

Могла би битися з жінкою за свого хлопця?

— Та ви що! Це для мене принизливо. Не хоче зі мною бути — не треба. Навіть якщо кохатиму — не вмовлятиму.

Наостанок Наталя розповідає, що любить поспати. Мріє завоювати "золото" на Олімпіаді-2008 у Пекіні.

Зараз ви читаєте новину «"За хлопця із суперницею ніколи б не билася"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути