четвер, 30 листопада 2006 17:43

"У Ейндховені за мій трансфер пропонували комп"ютери"

 

Олега Протасова називали спадкоємцем слави Блохіна. 1985-го він забив за "Дніпро" у чемпіонаті СРСР 35 м"ячів і побив рекорд Микити Симоняна, який тримався 35 років. У 1988-му нападаючий перейшов до київського "Динамо, закріпився у складі збірної СРСР і став віце-чемпіоном Європи. На початку 90-х поїхав грати за кордон — виступав у Греції та Японії. Тренерську кар"єру розпочав у Греції. Там вивів "Олімпіакос" у чемпіони країни та у Лігу чемпіонів. Потім тренував румунський "Стяуа", а майже рік тому очолив рідний "Дніпро". На заміській тренувальній базі команди у Придніпровську ми і зустрілися.


"Дніпро" не програвав у гостях 12 матчів поспіль. Завдяки чому?

— Вдалося налагодити дії в обороні. Там відпрацьовують практично всі польові гравці. Команда нині і забиває разом, і пропускає.

Щось нове для себе у "Дніпрі" відкрили?

— Я 16 років працював за кордоном. Зараз ніби трохи повернувся у минуле. В Україні тренувальний процес такий самий, як і в Греції, Румунії. Але там уболівальники емоційніші, тут усе спокійно. Найважчим було змінити психологію гравців. Дати їм на тренуваннях завдання, які футболістам було б цікаво виконувати. Мені нормально з підопічними працюється, але команда потребує посилення. Я можу грати і в два, й у три форварди. Але річ не тільки в нападаючих. Опорні півзахисники повинні більше працювати. Сьогодні, щоб виграти гру, треба виграти центр поля.

Чи є у "Дніпрі" зараз лідер?

— Немає. Просив узяти цю роль на себе і Шелаєва, і Русола, і Назаренка. Але у них характери не ті, щоб "наїжджати" на партнерів.

А хто був лідером у 1983-му?

— Микола Павлов. Він повністю викладався на полі. Павлова жоден суперник не міг пройти, а він встигав ще й на нас накричати.

Коли ви дебютували у "Дніпрі"?

— Восени 1982-го. Вийшов на заміну у матчі проти "Динамо". Улюбленої команди, за яку виступав мій ідеал форварда — Олег Блохін.

Мною цікавилися італійська "Фіорентина"

1985-го ви забили 35 голів у чемпіонаті СРСР і завоювали "Срібну бутсу". Як проходила церемонія нагородження?

— Було це у паризькому вар"єте "Лідо", на Елисейських полях. Лауреатів посадили за окремі столики на сцені. Франц Беккенбауер привітав від імені "Франс футболу". "Золота бутса" дісталася Марко ван Бастену, срібна — мені, а бронзових виготовили одразу дві — австрійцеві Польстеру та туркові Чолаку, які забили по 33 м"ячі. Мій приз мав три кілограми щирого срібла. У спеціальній темно-синій шкатулці вигравіюваний текст: "Срібна бутса. 1985 рік. Олегу Протасову. "Дніпро". Потім я завоював ще й бронзову бутсу.

Де їх зберігаєте?

— Срібну віддав старшому синові, бронзову — молодшому.

Чому після закінчення сезону-1987 ви та Литовченко перейшли з "Дніпра" до "Динамо"?

— Хотіли грати на чемпіонаті Європи. А з київського "Динамо" туди був шлях коротший: збірну СРСР тоді очолював клубний тренер киян Валерій Лобановський. Галасу у Дніпропетровську з приводу нашого переходу було багато. Зібрали на стадіоні народ, втикнули нам мікрофон і вимагали пояснень. Я спокійно до цього поставився, усе для себе вирішив. Була ще "відмазка" — армія. Хоча в Києві тільки й зробили, що підписали бланк про прийняття присяги. Форму видали, то я взяв чоботи та шинель — вдома, думаю, знадобляться.

Коли на вас звернули увагу зарубіжні скаути?

— Мабуть, в Італії на Кубку світу-1990. Я ще на Євро-1988 непогано зіграв, завоював срібло, забив у півфіналі італійцям. Чув, що мною цікавилася італійська "Фіорентина", але флорентійці взяли румуна Лекетуша. З нідерландського ПСВ (Ейндховен) підходили люди. Грошей тоді у них не було, тому пропонували розрахуватися за трансфер комп"ютерами "Філіпс". Але мене все одно ніхто нікуди не відпустив би.

Не шкодуєте?

— Якщо мені шкодувати, то що говорити тоді, наприклад, Блохіну, Безсонову, Дем"яненку?

Як відбувся перехід до "Олімпіакосу?

— Греків тоді Блохін тренував. Спитав, скільки я хочу. Пообіцяв домовитися з президентом, а я мав вирішити всі питання у Союзі. Що сказати? Брудний перехід був. По декілька контрактів підписували. Заробили на мені — і в кущі.

У 1988-му ви забили збірній Греції три м"ячі.

— Часто "підколював" греків. Вони казали: "У вас в Україні їсти нічого", а я: "Зате ми у футболі сильніші".

Чому не виграли чемпіонат з "Олімпіакосом"?

— Не дали цього зробити. Вигравали в АЕКа 2:1, але за 10 хвилин до кінця хтось із фанатів кілька димових шашок запустив. Матч зупинили, а у додатковому ми поступилися — 0:1.

Важко звикали до грецького стилю життя?

— Так. Непунктуальні вони люди. Якщо призначають зустріч на десять, можна сміливо приходити на одинадцять. Ніхто не вибачиться, зате обійме, розцілує. У Японії все навпаки. Зате греки — щирі, а японець усміхається тобі, а що у нього на душі — невідомо. Проте організація у них вражає. Та й заробив я там непогано, став забезпеченою людиною.

Японки сподобалися?

— Зовні розчарували. Красунь очікував побачити, а там усі — низького зросту, ноги криві.

Ви одружені на доньці відомого у минулому гравця і тренера Євгена Лемешка. Як познайомилися?

— Наталя у батька дізналася мою адресу. Надіслала листа, запропонувала переписуватися. Відповів телефонним дзвінком. Уперше побачилися в Москві на матчі СРСР — Румунія. Сподобалася самостійність моєї майбутньої дружини, впевненість. Вирішив, що треба одружуватися. Наталя зі спортивної сім"ї, розуміє усі мої проблеми.

Довго чекали на дітей?

— Так. Щось не ладилося. Лікарі запевняли: усе нормально, не хвилюйтесь. Але пішли якісь недобрі чутки. Коротше, була справжня перевірка наших стосунків. Нічого, витримали.

Сім"я з вами живе?

— Ні. Не хочеться синів смикати. Вони до грецької школи ходять. Хоча вдома говорять російською.

1964, 4 лютого — народився у Дніпропетровську
1983 — став чемпіоном СРСР у складі "Дніпра"
1985 — завоював "Срібну бутсу"
1986, 12 грудня — одружився з Наталею Лемешко
1987 — став найкращим футболістом СРСР
1988 — перейшов з "Дніпра" до "Динамо", став віце-чемпіоном Європи
1990 — учасник Кубка світу, перейшов до грецького "Олімпіакоса"
1994-95 — грав у Японії за "Гамбу Осаку"
1995 — з"явився на світ син Микита
1999 — народився син Ілля
2003 — прийняв "Олімпіакос" і зробив його чемпіоном країни
2005 — очолив "Стяуа"
2006 — почав тренувати "Дніпро"

Зараз ви читаєте новину «"У Ейндховені за мій трансфер пропонували комп"ютери"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути