вівторок, 02 грудня 2014 05:10

"Тяжко тим, хто на передовій. На що скаржитися мені"

Автор: ФОТО: УНІАН
  Роман Санжар працює головним тренером донецького ”Олімпіка” з червня 2013-го. Йому 35 років — наймолодший наставник серед команд прем’єр-ліги
Роман Санжар працює головним тренером донецького ”Олімпіка” з червня 2013-го. Йому 35 років — наймолодший наставник серед команд прем’єр-ліги

— У Донецьку все дуже сумно, — каже 35-річний Роман Санжар, головний тренер "Олімпіка". — Якщо хочеш знати реальну картину, треба множити офіційну статистику загиблих на десять. Батьки біля аеропорту жили. Слава Богу, вдалося перевезти їх до мене, в центр. Там більш-менш спокійно. Говорив зі знайомими. Кажуть, на маріупольському виїзді п'ять танків українських спалили.

Говоримо з Романом Санжаром в одному з кафе поблизу станції метро Позняки. У цьому районі тренер знімає квартиру.

В офіціанта питає столик подалі від динаміків.

— Скрізь однаково? Тоді зробіть тихіше, будь ласка, — просить.

Замовляє собі чай на травах.

Кілька турів тому "Олімпік" програв у Луцьку — 0:4. Яка причина поразки з таким великим рахунком?

— Хлопці втомлюються. Як фізично, так і емоційно. Рівень нашої команди поки нижчий, ніж у всіх інших у прем'єр-лізі. Після трьох-чотирьох матчів настає внутрішнє спустошення. Налаштовуватися постійно дуже складно. А з таким суперником, як "Волинь", потрібно бути максимально готовим внутрішньо. Втім, як і з іншими. За винятком топ-клубів, більшість ­команд приблизно рівні. У Луцьку ми провалилися емоційно, через це складно було внести корективи в гру.

До того ви зіграли в Харкові — 0:0. Склалося враження, що на матч з "Металістом" випустили більш атакувальний склад. Це так?

— Ні. У нас завжди один "опорник" і два атакувальних півзахисники. Залежно від того, як розвивається поєдинок, ми можемо перебудовуватися. Або граємо першим номером на половині суперника, або обороняємося всією командою. У Луцьку не збиралися сідати глибоко в оборону. Спочатку ставилося завдання нав'язати пресинг, іти активно у відбір. Але не спрацювала жодна тактична схема, оскільки команда була не готова до матчу.

Не вважаєте нинішнє місце "Олімпіка" (четверте. — "ГПУ") результатом обставин, у яких опинилися ­лідери через ситуацію в ­країні?

— Можливо. З іншого боку, це все одно, що нарікати на погане поле, погоду. І те, й друге для всіх однакові. Як і ситуація. Припускаю, що наші гранди не відчувають настільки її складність. На нас вона позначається більше. Завдання, напевно, і полягає в тому, щоб не дивитися на всі ці настрої, а робити свою справу. Говорити слово "погано" навіть якось некоректно. Погано і тяжко тим, хто в Донецьку, на передовій. На що скаржитися мені? Я зараз тут, в чистому і теплому кафе. А хтось в аеропорту — під кулями, у холоді, у бруді. Ми живемо в нормальних умовах, тренуємося на нормальних полях. І маємо все, щоб якісно виконувати свою роботу.

Чому батьки не виїхали з Донецька?

— Менталітет такий — не хочуть виїжджати, залишаються на місці. Мама погостювала два тижні в Києві і поїхала. Не бажає кидати роботу. Працює в супермаркеті. Батько на пенсії.

У мирний час керівництво не планувало перевезти клуб до іншого міста? Адже першим клубом Донецька завжди буде "Шахтар".

— У президента було багато подібних пропозицій. Звичайно, боротися за вболівальника в Донецьку дуже важко. Футбольну "нішу" міцно зайняв "Шахтар". Так сталося, що, вийшовши в прем'єр-лігу, ми жодного разу не грали в рідному місті.

Переїжджати кудись зараз не хочемо. Нас у Києві влаштовують запропоновані умови — й інфраструктура, і фінанси.

На початку чемпіонату "Олімпік" був "темною конячкою". Нині команду вивчили. Чи створить це додаткові проблеми для вас?

— Розуміємо, що буде дуже важко після зими. Так, суперники нас вивчили. Але й ми їх — також. Досвід кожного зіграного матчу використовуємо в наступних. Аналізуємо.

Владислав Гельзін — граючий президент клубу. Чи не доводиться вам у зв'язку з цим брати на себе функції менеджера?

— Ні, жодного разу такого не було. У нас невеликий штат, але робота чітко розмежована і у кожного своя зона відповідальності. Та й сам президент дуже працьовитий, усе встигає.

Чи є в клубу фінансові труднощі, особливо після від'їзду з Донецька?

— Ні. Всі обумовлені кон­трактами умови президент виконує без затримок. Немає золотих гір, молочних річок із медовими берегами. Але водночас ні в кого ні до кого немає претензій, ніхто ні з ким не судиться.

Скільки в середньому отримує футболіст "Олімпіка"?

— Сказати не можу — комерційна таємниця. Зазначу лише, що в нас найбільш скромні умови серед команд прем'єр-ліги. Але цього цілком вистачає гравцям і тренерському штабу, щоб разом із сім'ями знімати в Києві житло і не бідувати.

Ви використовуєте одного гравця на різних позиціях. У чому сенс цього?

— Це плюс для футболіста. Діючи на різних позиціях, він різнобічно розвивається. Гравець має чітко розуміти, що від нього вимагається, як правильно рухатися у тій чи іншій зоні, взаємодіяти з партнерами.

Як плануєте посилювати склад? Готові брати гравців в оренду?

— Наша позиція категорична — ми не хочемо бачити у себе футболістів, яких сюди просто віддають. Та й взагалі, орендовані нам не потрібні. Нехай це будуть гравці, які не були в топ-клубах. Але в них повинні горіти очі. Хлопчина з першої ліги, в якого виросли крила від того, що він у еліті, може зробити неможливе. А чи буде ба­жання у спортсмена, якого "позичив" нам топ-клуб, — питання.

Санжар-гравець провів у "Олімпіку" вісім років. Як так сталося?

— Вже не пам'ятаю подробиць. Контракт із донецьким "Металургом" чи то закінчувався, чи то ще щось там, але агенти пропонували їхати в Казахстан. Я не поїхав: дружина була вагітна. Тоді зустрів Владислава Гельзіна. Він щойно створив "Олімпік" і запропонував перейти до нього. Я й погодився. Міркував так: із кар'єрою гравця рано чи пізно доведеться все одно закінчувати. А так буде вже якась перспектива на майбутнє.

Ви починали у системі "Шахтаря". Чому не вдалося потрапити до першої команди?

— Напевно тому, що тоді була мода на потужних футболістів. Високого зросту. У "Шахтарі" грав Геннадій Зубов. Мав такі ж габарити, як і я. А другий Зубов команді був не потрібен.

41 рік та два місяці було президенту "Олімпіка" Владиславу Гельзіну, коли він забив гол у ворота маріупольського "Іллічівця". Поєдинок відбувся 22 листопада 2014 року. "Олімпік" переміг — 3:2.

Гельзін став найстаршим гравцем, який забив гол в елітній лізі українського футболу. Попереднє досягнення належало Іванові Шарію з полтавської "Ворскли". Він забив м'яч у віці 40 років і дев'яти місяців.

Безпрограшна серія "Олімпіка" тривала вісім місяців

Роман Санжар народився в Донецьку. Закінчив школу, футбольну академію клубу "Шахтар", донецький інститут здоров'я, фізичного виховання та спорту. Кар'єру гравця почав у "Шахтарі-2". Півзахисник. Виступав у дружківському "Машинобудівнику", донецькому "Металурзі", "Кривбасі", "Зорі", "Олімпіку". У грудні 2012 року оголосив про завершення кар'єри і перехід на тренерську роботу. Після відставки Романа Пилип­чука призначений в. о. головного тренера "Олімпіка", з червня 2013-го — головний тренер ­команди. Під керівництвом Санжара клуб виграв малі золоті медалі і вийшов до прем'єр-ліги. Провів 20-матчеву безпрограшну серію — з 3 серпня 2013-го по 13 квітня 2014 року.

Через бойові дії на Донбасі "Олімпік" виступає на столичному стадіоні ім. Банникова. Тренується в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Дружина Вікторія — домогосподарка. До від'їзду з Донецька працювала продавцем у супермаркеті "Амстор". Подружжя виховує 10-річну дочку Карину та 4-річного сина Гліба.

Зараз ви читаєте новину «"Тяжко тим, хто на передовій. На що скаржитися мені"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути