Щороку 10-14 українців на рік відправляються досліджувати Антарктику фактично без зв'язку з рідними.
Сім фактів про роботу українських полярників наводить Leopolis.news.
1. Обмежений зв'язок із навколишнім світом
Працівники використовують для зв'язку супутникову систему, а також інтернет. Вони дорогі. Вартість 1 Мб становить понад 200 грн. На зв'язок для однієї експедиції виділяють 200 тис. грн. Між собою полярники спілкуються за допомогою радіозв'язку та на коротких хвилях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська станція в Антарктиді приймає до 4 тис туристів на рік
Раз на тиждень присилають новини, які там подивитися неможливо. Зазвичай інформація лише позитивна. Раз на тиждень усі відправляють та отримують особисту і службову пошту. Можуть телефонувати рідним, але одна хвилина розмови коштує $ 1,2.
2. Жінок у експедицію не беруть
Спеціальна комісія відбирає по два кандидати на кожну вакансію (головний та запасний). Вони проходять тести, медичний огляд, тренування. В експедицію зазвичай входять технічний персонал (лікар, кухар, системний механік, спеціаліст з палива, електрик і системний адміністратор), а також науковці.
Жінок у експедицію не беруть, хоча протипоказань їхнього перебування на Південному полюсі немає. Але 1991 року була історія, коли на німецьку станцію відправили жіночу експедицію. За два місяці вони поламали всю інфраструктуру. До того ж жінкам важко витримувати фізичне навантаження. Тому всю роботу робили чоловіки й виснажувалися.
3. Вихідних днів немає
Кожен член експедиції підписує план, який він виконати упродовж перебування на станції. Наприклад, лікар щодня виміряє тиск, пульс, робить аналізи крові, різні дослідження певні заміри й аналізи, навіть, якщо всі учасники здорові. Дані передає до Києва, де науковці їх аналізують і вивчають зміни стану здоров'я людини, яка рік живе на Південному полюсі.
У вільний час полярники можуть займатися у спортзалі, грати у футбол, настільні ігри тощо. Також на станції є бібліотека, фільмотека йдискотека.
4. Щосуботи одягають костюми та краватки
Це англійська традиція. Після спільного обіду всі сидять в барі. Відповідно до меню, полярникам щодня виділяють по 50 г вина. Вино, яке "назбирується" упродовж тижня, випивають у суботу. Влаштовують так звані розвантажувальні дні.
5. "Кольоровий" голод і депресія від нестачі сонця
Сонце буває лише близько 30 днів на рік.є Тому в експедицію відбирають людей, в яких стійка психіка. Вони проходять спеціальну психологічну підготовку, щоб "не зірватися". Всі учасники експедиції приймають комплекс вітамінів. Щоб попередити ускладнення, з ними щодня працюють професіонали.
У людей, які тривалий час перебувають в Антарктиді, може виникнути кольоровий голод. Там практично немає кольорів, є чорне та біле. Водночас найпоширенішою проблемою, пов'язаною із здоров'ям полярників, є травматизм.
6. Сміття в Антарктиді пресують або затоплюють
Навіть, якщо хтось із "зимівників" закурив на острові, не викидає недопалок деінде. Приносить його на станцію в урну. Там є спеціальна кімната, де стоїть електричний компактер. Він стискає тверде сміття у брикети. За рік таких брикетів назбирується до 20 герметизованих мішків. По завершенню експедиції мішки вивозять і утилізують. Метал та скло дозволено затоплювати в морі, заховавши їх у спеціальні бочки.
7. Першою "жертвою" Антарктиди є українець
Перша людина, яка загинула, досліджуючи Антарктиду - українець19-річний Іван Хмара. Рятуючи чужий трактор, він провалився у прірву. Наступного дня на його честь в Антарктиді влаштували салют. Перед смертю, вранці хлопцеві повідомили, що його дружина народила сина.
3 
1
Коментарі