У хаті 38-річного Валерія Кротенка в місті Монастирище на Черкащині живе істота незрозумілої природи. Дім чоловік успадкував від бабусі. Власноруч зробив ремонт.
— Ну не знаю, чи то домовий, чи полтергейст якийсь, але збиткується конкретно, — розповідає Кротенко. Показує зав"язані у вузол штани.
— Це ще нічого. Буває, приходжу додому, а речі на вішалках, вузлами. Зв"яже рукава і штанини.
Валерій Кротенко невисокого зросту. Розповідає, що все почалося два роки тому — почав знаходити речі не на своїх місцях. Тоді жив із матір"ю Оленою Федорівною.
— Питався в неї, але вона все заперечувала. Думав: може, на старість уже й не пам"ятає. А потім мати перебралася у свою хату на іншу вулицю, але речі все одно знаходив не на своїх місцях. Думав до психіатра йти — може, щось із головою в мене.
Рік тому Валерій виявив у шафі всі речі, зав"язані вузлами.
— Із хати нічого не пропало, але почалося тирло: речі перекладає з місця на місце, постіль розстеляє. Я мав кота Распутіна, який міг визначити, де ховався домовик. Бувало, підійде до шафи й почне шипіти. А ще закапелок у мене за котлом є, то кіт шарахався од нього. А потім котик під машину втрапив. Гість десь із тиждень не давав про себе знати. А потім усе почалося по новій.
До подій удома чоловік звик.
— Спочатку чудно було. А зараз тільки незручно із жінками зустрічатися, — каже. — Отако приведи когось, а злякається. Страшно за людину стає.
Чоловік був у знахарки. Та порадила частіше ходити до церкви, ставити свічки, а з домовиком потоваришувати.
— Тепер лишаю на столі перед сном продукти для нього. Припрошую цього квартиранта поїсти. Але ще ні разу не було, аби щось із вечері зникло зі столу.
Валерій перекриває хати людям.
— Ну колись було раз, що працював на празник. Але хіба то такий величезний гріх, щоби в хаті аж домовик завівся?
2 
1
Коментарі