Убивці міліціонера дали 14 років в'язниці

27 червня Броварський райсуд Київщини оголосив вирок 35-річному Віталієві Запорожцю із села Семиполки. За вбивство майора міліції 37-річного Миколи Симоненка він отримав 14 років в'язниці.

Засідання починається о 15.00. За кілька годин біля приміщення суду збираються семиполківці, кияни. Одягнені у футболки із зображенням Віталія, у руках тримають плакати "Свободу Віталію Запорожцю", "Віталій Запорожець — наш герой". Із колонок лунають козацькі марші, військові стройові пісні.

У тісну залу засідань суддя впускає лише найближчих родичів і журналістів. "Грифонівці" заводять Віталія, його руки за спиною в наручниках. Закривають у клітці.

— Це все свавілля. Слідство як почалося, так і закінчилося. Ніхто не з'ясовував суті, — каже підсудний.

Біля вікна сидить прокурор Людмила Таран і дружина загиблого міліціонера Ірина Симоненко.

— Запорожець повернувся зі зброєю в кафе, щоб довести до кінця свій злочинний умисел. Біля входу зробив один постріл в область живота Симоненка. Він став смертельним, — суддя Тамара Міхєєнкова понад півгодини зачитує вирок. Вказує, що Запорожець був п'яний, а Симоненко — абсолютно тверезий. — Призначити покарання на 14  років.

Із коридору й вулиці чути крики "Ганьба!", "Судді, ви будете висіти на стовпах!".

— Це все свавілля банди Броварського району. Доки буде призначення суддів і їхня недоторканність, а не обирання — нічого не зміниться. Слідство вели із застосуванням фізичного тиску, — каже Віталій Запорожець. — Ніхто не хотів встановити істинних мотивів. Зникли речові докази. Зокрема, кров Симоненка. Тепер не можна довести, що він був п'яний. Я як юрист, розбираюся в таких справах. В ізоляторі познайомився із багатьма людьми, над якими так само познущалися судді, слідчі будували справи на здогадках і домислах. Цю систему не зламати.

Віталія виводять і садять в автозак.

— Бог благословляє таку людину. А що лишається робити із такими покидьками? Он ходять, говорять, що захищають нас. Від кого? Це від вас, ґвалтівників, нас потрібно захищати. Сьогодні ми маємо приклад, як стати героєм. Потрібно вбити покидька, — кричить у мікрофон 41-річний Микола Коханівський із Комітету визволення політв'язнів. У цей момент до нього підбігає чоловік у темних штанях і сорочці. Збиває з ніг і намагається затягти за ворота, однак Миколі вдається вирватися.

— Це так міліціонери переодягаються в цивільне, а потім хапають усіх незгодних, — продовжує Микола.

Ворота суду відчиняються, звідти виїжджає автозак. Двоє семиполківців розтягують поперед дороги плакат: "Віталій Запорожець — наш герой". Ще кілька перегороджують дорогу машинам. Із двору суду вибігають півсотні "беркутівців" у шоломах, бронежилетах, із кийками. Починають бити всіх по ребрах, спинах, головах. Відтісняють селян на тротуар. Міліціонери висмикують активістів, заламують їм руки і тягнуть у закритий двір суду.

— Яка мати таких виродків народила? Вам байдуже до всіх, бо у вашій сім'ї біди ще не було! — вигукує до "беркутівців" 46-річна Лілія Кучерук із Семиполків.

"Під..аси, під..аси!" — кричать селяни на міліціонерів, які обступили автозак із засудженим.

Осторонь курить 34-річний Володимир Запорожець, рідний брат Віталія.

— А що тут уже зробиш? Сподівався, що дадуть менше, але надії було мало. Може, Апеляційний суд буде добрішим, — зітхає. Він єдиний родич, який приїхав на суд. — Я відпросився з роботи. Мамі ще не дзвонив.

32-річний Костянтин Попов, адвокат Віталія, подаватиме апеляцію:

— Суд не взяв до уваги, що в Запорожця була зламана рука. Спеціально затягували з експертизою, щоб неможливо було довести, що її зламав Симоненко. Окрім цього, слідство встановило, що Симоненко був тверезим на момент смерті. 10 свідків говорили протилежне. Зразок із його кров'ю зник із переліку речових доказів. Я пропонував провести додаткове слідство, але клопотання не задовольнили.

Міліціонери затримують шістьох прихильників Віталія Запорожця. Їх звинувачують у хуліганстві й непокорі міліції. 28 червня Броварський райсуд Київщини стягує з них штрафи, чоловіків відпускають.

×