Перед затриманням 1996 року маніяк Анатолій Онопрієнко три місяці жив із Ганною Козак у місті Яворів Львівської області. Зараз жінка з 31-річною дочкою Христиною й онуком Маркіяном мешкають на вул. Івана Хрестителя, 70. Син 23-річний Ігор із родиною — навпроти.
— Скільки можна про нього говорити, — 51-річна Ганна Козак відчиняє двері двокімнатної квартири. Вона у військовому камуфляжі й берцях, з-під берету виглядає пасмо білого волосся. — Він і так тяжко покараний. Хай спочиває з Богом, а я помолюся за його душу. Бувайте.
Ганна працює перукарем у військовій частині.
— Анька надто розумна, щоб виносити особисте життя на людський суд, — до будинку заходить її сусідка.
Каже, колись близько товаришувала з Ганною, зараз стосунків не підтримують. Погоджується розповісти про неї та Анатолія Онопрієнка.
— Анька з тих жінок, які не можуть бути самотні. Ми жартуємо, що в неї всякі були — і молодші, і старші, і маніяк. В армії баб мало, попит великий, — продовжує сусідка. — Вискочила заміж у 18, родила дочку й сина. Її перший чоловік Ігор був повним дураком. Пив по-чорному, до Аньки й дітей руки розпускав. Вони розвелися. Її мати в селі живе, помагала їм із дітьми, чим могла. У 1990-х із нею служив Пєтя, двоюрідний брат Онопрієнка. Хвалився, що до нього багатий брат із-за границі приїхав. Анька попросила познайомити й за кілька днів уже жили разом. Вона хотіла вирватися з ніщєти, хоча казала, що то була любов із першого погляду. Ми одразу відчули, що в неї гроші завелися. Прибарахлилася, в очах блиск з'явився. Казала, що звільняється з роботи й поїде жити за кордон. Я питала, чим Толік займається, чи був жонатий. Вона нічого не знала. Тішилася, бо квіти їй дарує, масаж у ванній робить. Малий став його татом кликати. Онопрієнко на дітях був помішаний, всім у садіку кіндери роздавав. Тоді їх купити ніде було, а він діставав. Малого одягав, годував. Пішли чутки, що Анька заміж виходить, із Толіком виїжджають у Грецію.
За 17 років відколи посадили Анатолія Онопрієнка життя Ганни Козак мало змінилося. Працює на тому ж місці, ремонту в квартирі не робила.
— Як його затримали, довго ридала, на роботу не ходила, — колишня подруга розкриває парасолю, ховається від дощу. — Не вірила, що то її співмешканець зробив. Усі тоді балакали про маніяка. Толік теж встрявав у розмови, Аньчиних дітей попереджав, щоб були обережними. Вона думала, що слідчі помилилися. Чекала, що Толіка відпустять. Усі тикали на неї пальцем, із Христі у школі насміхалися. Аня на вулицю боялася виходити, щоб родичі вбитих не мстили. На певний час малих у село відвезла, сама десь виїхала. Казали, на заробітки подалася. Потім з'явилась на роботі, наче нічого й не сталося. В неї довго чоловіків не було. Років 10 тому дочку видала заміж, онук народився. Але Христина розвелась, з малим до мами повернулася. Недавно сина Ігоря оженила. Десь рік тому до Аньки почав якийсь чоловік приїжджати, кажуть, бізнесмен. Але тої розкоші, що при Онопрієнкові, нема.
У будинку №84 мешкає 51-річний Петро Ланчук, двоюрідний брат Онопрієнка. У нього той жив півтора місяця. 1996-го Петро був начальником їдальні у військовій частині, зараз — підприємець, возить бусом продукти з Польщі. Удома його застати не вдається.
— Петя ні з ким на тему Толіка не говорить, — каже його сусід знизу 48-річний Дмитро. — Онопрієнко приїхав до нього перед Новим роком. Петро казав, що звалився, як сніг на голову. Вони 10 років не бачилися. Толік говорив, що у Франції та Німеччині має свої автозаправки. Я тоді вернувся з Чехії, хотів до нього на роботу. Сказав, що без проблем, з візою поможе. Він був справжній парєнь, при грошах. Одягався у спортивні речі з дорогих магазинів. Часто заходив у бар, усіх пригощав. Сам не пив, цілий вечір міг зі стаканом шампанського просидіти. Здружився з власником бару Сергієм. Його жінці Катьці робив дорогі подарки: цепочки, сережки, кольца вбитих. Намовив Сергія, щоб продав бар і до нього в Німеччину їхав. Той уже шукав покупців, але клієнтів не було. Люди не мали таких грошей. То Сергія і спасло. Онопрієнко хотів його вбити, а гроші за бар забрати. До Аньки переїхав, бо його Петрова жінка вигнала. Коли Онопрієнко від них ішов, забрав у дітей подаровані іграшки.
3 
1
Коментарі
1