Родина 20 років прожила в хаті з могильних плит

 

Родина Абдулаєвих із села Верхньосадове Нахімовського району Криму понад 20 років прожила у хаті, зведеній із могильних плит.

— Полтора месяца назад затеяли ремонт, — згадує Зара Абдулаєва, 50 років. — Хотели поменять двери и окна.

— Сначала стали выносить оконные рамы, — перебиває жінку майстер Сергій Богомазов. — Увидели плиты с какими-то надписями. Давай стены разбирать, а они все из таких плит.

Абдулаєви — мусульмани. Жінка працює учителькою, чоловік — водій. Їхня донька заміжня, з батьками живе лише 17-річний син Осман. Хату у Верхньосадовому купили 21 рік тому. Про знахідку родина повідомила сільраду. Сільський голова Михайло Хрячков викликав мусульманського муфтія Енвера Ногашева.

— Деякі плити датовані 1800 роком, — розповідає Михайло Хрячков. — Це — надгробки. На них викарбувані імена померлих і слова, якими їх проводжали в останню путь.

Мусульманська община перевезла надгробки до свого кладовища. Встановили, кому належить частина з них. Серед померлих — Саніє Ібраїм, померла 1913 року, Абібула Вахабогли, помер 1903 року, Абдуджебар Таїрогли, помер 1911 року, Уста Мухамедогли, помер 1904 року.

— До війни наше село називалося Дуван Кой, — каже місцева 80-річна Аліме Умерова. — Тут був мусульманський цвинтар і мечеть. У війну на них упала бомба, все розтрощила. Після депортації кримськотатарського народу 1944 року влада дозволила будувати хати з надгробків. Їх було дуже багато.

Абдулаєви заклали розібрані стіни ракушняком.

— За радянських часів релігія та кладовища були не в пошані, забобонів не боялися, — пояснює використання плит для стін будинку Андрій Малигін, директор Центрального музею Тавриди. — Привозити й обробляти каміння з кар'єру було затратно, а під руками — готові плити. От і використовували. У Криму багато таких будинків. Наприклад, перша міська лазня Сімферополя повністю зведена з могильних плит.

×