Другий місяць жителі села Шуньки Білогірського району Хмельницької області дошками забивають на ніч кролячі клітки. Ввечері ходять по вулиці з ковіньками і сокирами. Невідома істота душить кролів, котів, полохає коней.
— Це було десь час ночі, — згадує 74-річна Ольга Ходаківська. — Хвіртка була закрита, то воно запросто через неї перескочило. Собака в мене крепко лихий, а тоді навіть не гавкнув.
Уранці Ольга Ходаківська побачила у дворі понівечені кролячі клітки, зникли сім тварин. Шістьох задушених знайшла неподалік, одна зникла. Переляканий собака вирив нору під складеними у дворі колодами, ховався там до обіду.
— Дверцята вирвало з корінням. Такого і здоровий мужик не зробить. Кролі всі подушило. На піску біля кліток лишилися сліди. Завбільшки з чоловічу долоню. Я взяла патичок, щоб поміряти глибину від пазурів. Кожен завдовжки сантиметрів 5. Такі пазурі лиш у ведмедя можуть бути. Я за королиць по 300 гривень дала, — говорить Ольга Петрівна.
На наступну ніч поставила біля кліток капкан.
— Саморобний, крепкий, вовка може зловити, — каже її племінник 25-річний Олександр Ліпінський. — Замість чупакабри перебив лапу тітчиному коту Маркізу.
На подвір'я Валерія Петліцького, 55 років, невідома істота приходила тричі.
— Щоразу збитки робила, — розповідає. — На кролячих клітках лишала дірки по кілька сантиметрів у глибину. Другого разу металеву сітку в кролячій клітці порвала та скрутила, як павутинку. Сила страшенна. Тепер тільки собаки загавкають — беру фонарик і обходжу двір. Клітки обставляю дошками, шифером, кладу зверху залізяку. Та чупакабра дуже велика. Шиферини розриває на щепки, 20-кілограмову металеву болванку швиряє. Учора коней наполошила, почали іржати. Заходжу в стайню, а вони налякані, вухами ворушать. Уранці собаку з буди цепом не міг витягнути. У нас тут усі люди бояться. Я вночі в туалет ходжу з сокирою.
Невідома тварина побувала у 10 господарствах. Душить лише дорослих кролів і котів.
— Ніхто не знає, що воно таке. У мене сітку на клітці як ножицями розрізала, всіх кролів подавила, — каже Анатолій Кримчук. — А оце на днях задушила мою сіамську кицьку і сусідського Рижика. Ми в чупакабру не вірили, а тепер не тільки віримо, а й боїмося.
3 
1
Коментарі