По обіді 15 липня інкасатор Ощадбанку 48-річний Олег Калюжний розстріляв із пістолета Макарова колегу 48-річного Валерія Петрушевця і водія Миколу Кульпанова, 60 років. Із машини забрав 500 тис. грн і втік. "Форд Транзит Коннект" із тілами покинув на узбіччі між райцентрами Кривий Ріг і Апостолове на Дніпропетровщині.
— На місці знайшли 15 гільз, — каже Віктор Бабенко з обласної міліції. — Інкасаторові й водієві стріляли в голову. Ми одразу побачили, що у машині нема третього, зникли гроші та пістолети.
Наступного дня Калюжного затримали у місті Зеленодольськ Апостолівського району.
— Купував сорочку на ринку, — додає Бабенко. — З украдених півмільйона витратив 200 гривень. На допиті зізнався, що діяв сам.
— Інкасатори порушили інструкцію, бо довіряли один одному, — пояснює Світлана Павловська з Державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ. — Були без бронежилетів, стали на узбіччі, бо колега просився в туалет. Дорогою вони не мають права зупинятися.
За три дні до цього нападу так само, після зупинки, загинув водій інкасаторської "газелі" Укрпошти 50-річний Анатолій Андруха. Він загальмував на вул. Будівельників у Миколаєві, аби пропустити зустрічний "Деу Сенс". Звідти вискочили грабіжники.
Олег Калюжний родом із міста Бердянськ Запорізької області. 12 років тому розлучився з дружиною, залишив сина й доньку. З дітьми майже не спілкувався. У Кривому Розі зі співмешканкою винаймав частину приватного будинку. Інкасатором Ощадбанку працював від травня. Доти служив у війську, був наглядачем у в'язниці, інкасатором Укрпошти.
— Звичайний мужик, жив, як і всі, — говорять про нього знайомі. — Робив, міг випити в компанії, захоплювався рибалкою. Грошей ніколи не хватало, але кому їх хватає? Скаржився на малу зарплату керівництву, але це випливло тільки зараз. Його жінка десь у торгівлі, по сутках робить.
У інкасатора Валерія Петрушевця залишилися дружина і двоє доньок-підлітків. 17 липня він повинен був іти у відпустку, планував їхати з ними на море. Водій Микола Кульпанов мав дружину і дорослого сина. За місяць хотів іти на пенсію.
"Місця єсть постоянно, бо роботи багато, а зарплата мала"
30-річний Сергій працює інкасатором в одному з райцентрів Черкащини.
— Інкасатором зараз устроїтися легше всього, — каже. — Місця єсть постоянно, бо роботи багато, а зарплата мала. Спочатку дають 2 тисячі, пізніше — до 3. Тих, хто служив у армії чи робив охранніком на зоні, беруть з ходу. На Укрпошті та в Ощадбанку робити найгірше. Державні підприємства, забезпечення казьонне. Видають списані з армії пістолети та бронежилети. Можуть дати жилет без титанових пластін або "Макара" зі збитим прицілом. Найкраще — в частному банку. Там усе новеньке. Але банки хочуть, щоб у них робили хлопці до 40 років, а в інкасатори йдуть в основному військові пенсіонери.
— Де працювати простіше?
— У частному банку. Там один начальник відповідає за все: пістолети, бронежилети, маршрути, зарплати, звіти. Добре працює служба безпеки, у банк не прийде хто попало. А в державних структурах купа начальників, ненужних бумажок, звітів, рапортів. Служби безпеки нема. Касіршу з пошти ніхто не перевіряє на кримінальне минуле. Хлопці забрали в неї виручку, тільки виїхали, а вона тут же злила своїм хахалям — хто, куди і скільки везе. Під час нападу працівники не те шо гроші — себе не захистять. 90 відсотків наших інкасаторів ніколи не стріляли по людях. Одне діло по мішенях палити і зовсім друге — у бандита, який нападає. 75 відсотків інкасаторів ніколи не переступлять цей бар'єр. Є правда, хлопці, в яких під час перестрілки тупо зносить кришу. Так було у Миколаєві та в Умані Черкаської області, коли один інкасатор завалив двох бандитів. Це не навики, а просто знесло башню.
3 
1
Коментарі
2