23 червня із сьомого поверху чернігівської новобудови на вул. Червоногвардійській, 3в випав 27-річний Денис Розов. Переламав таз у трьох місцях, набив синці.
— Це був перший мій робочий день, — пригадує Денис. — Батько взяв мене у свою бригаду фасадчиком. Я утеплював стіни на сьомому поверсі. Працював у касці і поясі, як має буть. О сьомій вечора закінчив, зніс інструмент. Піднявся на балкон за уровнєм. А що було потом, не помню. Опомнився вперше у "швидкій", вдруге — у реанімації, коли голову зашивали.
Лікарі забороняють йому вставати ще шість тижнів. Чекають, доки переломи зростуться.
— Того дня я закінчив працювати і чекав сина йти додому, — каже батько Олександр Розов. — Подзвонив на мобілку, тиша. Вийшов, стою біля воріт, чекаю. Чую крики охоронця: "Тут ваш син з люльки випав". З якої люльки? Всі давно пішли додому. Підбігаю, а лице сина у крові, одразу не впізнав. Дуже переживав. Але лікарі, які приїхали, зразу заспокоїли: "Тиск 120 на 80, хоч в космос запускай".
Чому Денис випав, досі ніхто не знає.
— Сам би хотів знати, — знизує плечима Олександр Розов. — Із прокуратури приїхали, допитували. Може, суїцид чи зіштовхнули? Чи є вороги? Думаю, здуло вітром. Того дня спека стояла, а під вечір вітер зірвався. Або тепловий удар. Вранці син не встиг поснідати, цілий день на спеці, от і відключився. Зі мною теж колись таке було. Не поснідав, цілий день пив лише каву. Працював на 15-му поверсі, відключився і впав із козла. Добре, що в кімнату, а не за балкон. Що син вижив, цьому сприяли кілька обставин. По-перше, падав без свідомості, тіло було розслаблене. По-друге, спочатку вдарився об секцію паркану, який стояв під нахилом до будинку. Це пом'якшило удар. По-третє, якщо живий, значить, не час покидати цей світ. Дивом це не вважаю. І не таке буває. Он, прошлий год один мужик теж на сьомому етажі перелазив із балкона на балкон. Зірвався, вхопився руками за провід громовідводу, відштовхнувся від стінки і зістрибнув прямо на клумбу. Нічого. Живе і далі бухає.
Батько вдячний охоронцеві, який не дав синові впасти у кому.
— Я поруч живу і прибіг десь через минуту після того, як хлопець упав, — розповідає охоронець Кіндрат. — Працівники принесли його до вагончика, я накричав: "Якого чорта чіпали. Може, у нього ребро зламане, залізе в легені і кінець". Хлопець був у крові. Як риба, ротом хапав повітря і ніс якусь фігню. Каже: "Моя собака вдома, чого ви до мене пристали". Я кинувся зупиняти йому кров, весь час тримав біля носа нашатир. Лапнув ноги, він їх відчуває. Зрадів, що хребет на місці, не висипався в штани.
3 
1
Коментарі