Другий тиждень медики Вінницької обласної дитячої лікарні намагаються врятувати новонароджену дівчинку. Вона з'явилася на світ семимісячною. Дитя не сприймало грудного молока, однак мати Наталія Малай не показувала доньку лікарям.
— Коли ми її побачили, вона важила 900 грамів, — розказує 46-річна Олена Кондратюк із відділення недоношених дітей. — 11 днів дівчинка провела у реанімації. Зараз важить 1 кіло 350 грамів. Годуємо сумішами через зонд, бо материнського молока вона вживати не може.
34-річна Наталія Малай із чоловіком 38-річним Олегом — екопоселенці. Мають цегляну хату в селі Бохоники під Вінницею, однак живуть у лісах, хащах, на берегах річок, харчуються сирими овочами й фруктами.
— Наташа з порядної сім'ї, має вищу освіту агронома, її батько Михайло — наш сільський голова, — говорить 50-річна місцева. — Але не помню, щоб Наташа чи Олег працювали. Колись він ходив у церкву помагати батюшці, потім чогось начитався і рішив жити, як первісні люди. Їсти те, що природа дає. Промив Наташі мозги, й вона пішла за ним. Покинули у селі добротну хату — і гайда по лісах жити, горішки збирати. Не визнають телефонів, телевізорів, комп'ютерів, ліків, транспорту.
— У них є двоє старших діток, — продовжує жінка. — Давиду 12 років, Тамарі — 8. Давида вони в школу не пускали, у перший клас пішов у 11 років. Торік їх позбавили прав на дітей. То вони покинули малих батькам і покочували десь. Потім Давид із Тамарою втекли з дому, почали самі шукати маму й тата. За півроку їх знайшли на безлюдному березі річки у Бершадському районі. Коли Наташа з Олегом вернулися в село, ніхто й не бачив.
Першим, що Наталія народила дитину, дізнався священик 40-річний Дорофій Маркевич. Малаї покликали його похрестити дочку перед смертю.
— Дівчинка була синя і худа, постійно плакала, — згадує Маркевич, настоятель Івано-Богословського храму в Бохониках. — Я її охрестив, вийшов із хати і викликав "швидку".
Лікарі приїхали за 30 хв.
— Годину стояли на порозі, сіпалися з батьками. Чоловік не пускав. Дивиться в стелю й повторює: "Бог дав — Бог взяв. Якщо Богові угодно, то дитина виживе і без вас", — згадує Олена Кондратюк. — Відійшов тільки тоді, коли дільничні сказали, що за вбивство дитини їх посадять. Ми зайшли, у хаті душно. Дівчинка лежала на печі й майже не дихала. Її підключили до апарата штучного дихання. Вона народилася за тиждень до того. Від народження схудла вдвічі.
Немовля досі не назвали.
— Її мама вже поховала одну дитинку, — зітхає медик. — Тоді вони жили при Почаївському монастирі, так само нікого до маляти не пустили, й воно вмерло.
4 
1
Коментарі
2