Відбувся грандіозний електоральний лохотрон — Забужко

На виборах президента в Україні переміг Володимир Зеленський. За нього проголосували 73,22 відсотка виборців. Петра Порошенка підтримали 24,45 відсотка. На найвищий державний пост українці обрали людину з-поза системи, з нульовим політичним досвідом. Його опонент чинний глава держави визнав поразку.

Письменниця Оксана Забужко розповіла Gazeta.ua, чому країна ризикнула, які шанси дає цей вибір і які несе ризики.

Як Росія намагатиметься скористатися тим, що Україну очолить людина з нульовим політичним досвідом?

— Ми не знаємо, які групи стоять за цією людиною, який кіт у цьому мішку. Ворожити тут, тикаючи пальцем у небо, — це зараз непродуктивно. Ми не знаємо, що там відбувається під цим килимом, які павуки у цій банці, хто там ставить який розклад. Росія теж не є однорідною, там є різні кремлівські вежі. І наші олігархічні групи неоднорідні, при тому, що всі вони переважно грають за Росію.

Хто там, за кого і що — вам цього ніхто не розповість. Навіть ті, котрі би спали з Путіним і знали би. Може, країна вже перейшла в зовнішнє управління. Звідки ми знаємо?

Уже журналісти почали говорити "У Зеленського сказали". Таке враження, що президентом було обрано генделик "У Зеленського". А хто ці люди, котрі у Зеленського і котрі є спікерами? Чиї думки та погляди вони озвучують? Яким чином тут відбуватиметься перерозподіл сил? Що взагалі буде з інститутом президентства? Що відбуватиметься з українською державою? Цього всього сказати ніхто не може.

Можна сказати твердо й, напевно, єдине. Ті, котрі встигли оголосити, що проект Україна закривається, можуть піти й повіситися, бо так легко нас не закрити. Українське громадянське суспільство зміцнилося. У ньому будуть відбуватися процеси, які не снилися ні одному кремлівському політтехнологу і ні одному, даруйте, "У Зеленського", московському продюсеру.

Ми стаємо на порозі великої-великої невідомості. Це єдине, що можна сказати з усією переконаністю. Дистанційно це спостерігати було би навіть цікаво, якщо не жити в цьому всьому і не думати, що це є твоє життя, котре безпосередньо залежатиме від усіх цих штормів. Хто говоритиме якісь більш-менш стабільні прогнози на майбутнє, просто не вірте.

Можна зрозуміти, як ми вскочили. Але ще не знаємо, куди. Роззиратися довкола і братися за голову ми будемо найближчими місяцями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зеленський ще не отримав владу. Його це злить"

Яке місце в українській політиці може зайняти Порошенко після парламентських виборів? Він зможе поборотися за посаду президента за 5 років?

— Я не вірю в український парламентаризм, що на моїх очах у 1990-х сконав у повіточку. І добила його 2005-го Юлія Тимошенко, коли оголосила перебігання з фракції до фракції без відповідальності перед виборцями, які голосували за людину з певною програмою. Бордель "плати і переходь" — це була остаточна смерть українського парламентаризму.

Що відбуватиметься далі в структурі української держави, як проходитиме перегрупування в політиці, передбачити неможливо.

Доля Петра Порошенка цікавить мене якнайменше. У нього все буде гаразд за будь-яких обставин. Це як говорив Ющенко, коли програв 2010-го: "Не думайте про те, що буде з Ющенком. Думайте, що буде з вами". Мене цікавить доля 40 мільйонів українського народу і його тяглість історії. А за що боротиметься Порошенко, мене не цікавить абсолютно. Мене взагалі не цікавлять конкретні персоналії.

В Україні зараз багато шансів для руху вперед, для розвитку, для реформ?

— Зараз усе у невідомості й може бути багато різних несподіваних факторів. Тому шанси для розвитку й реформ залежать від ступеня мобілізованості кожного громадянина України, незалежно від освітнього чи майнового стану. Від готовності працювати для країни з розумінням, що вона під загрозою. Я такої мобілізованості не бачу.

Цифра соціології, яка мене вразила найбільше, — це 39%, які сподівалися на зниження тарифів після виборів. Люди з планети Альфа Центавра. Як вони вулицю переходять? Не мають зеленого поняття, як працює країна. Не знають азів політичної структури й розподілу політичної відповідальності. Переконання, що вони підуть і виберуть оцього-от, а не оцього-от, і після того відбудеться зниження тарифів, можна описати словами Ольги Кобилянської "Не смерть страшна, а наша темнота". Безмежна темнота й елементарне нерозуміння, неготовність людей до активної політичної позиції — це те, що мене турбує найбільше.

За готовності, включеності — так, шанси є, і багато що залежить від нас. Але коли 39% йшли на президентські вибори з думкою, що після цього відбудеться зниження тарифів, — це підриває підстави для соціального оптимізму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нардеп розповів про внутрішню "кухню" нового президента

Як ця виборча кампанія змінила країну і суспільство?

— Виборча кампанія здійснювалася переважно за тими самими технологіями, за якими діяв Домінік Каммінгс, який проводив Брекзіт у Великій Британії, та за якими ще раніше проходив Рух п'яти зірок в Італії. Це величезний, грандіозний електоральний лохотрон.

Ще попереду аналіз цієї кампанії як технології чи спецоперації з обману великих мас людей. У Росії було МММ — то це було наївне хакерство мізків порівняно з тим, яке відбувається зараз. Із застосуванням новітніх інформаційних технологій, Інтернету, використанням маркетологічних прийомів із атакування різних таргет-груп різними посланнями. Давайте говорити про це не в таких термінах XIX століття, як виборча кампанія. Це насправді технологія з обману населення. Аналіз того, яким чином це здійснюється, — це справа фахівців майбутнього.

У XXI столітті ми вступили на терен, де досі була тільки наукова фантастика. Я недарма наводила аналогію з британським серіалом "Чорне дзеркало" і ведмедиком Волдо. Це вже реальність. Також перечитуємо "Який чудесний світ новий!" Олдоса Гакслі. Це є ті перспективи, які стали вже сьогоднішнім днем людства. Прецедентів такого масштабу й формату не було.

Можна зараз консультуватися з психологами. Дуже затребуваною дисципліною зараз мала би бути соціальна психологія. Тільки я боюся, що їх усіх давно вже завербували в маркетологію. Досліджують там вплив синього, зеленого чи малинового кольору на підсвідомість груп людей із розрахунку на те, що можна втюхати. Незалежно від того, чи втюхується новий товар, чи новий політик. Політики теж стають товаром.

Це була робота з колективним несвідомим. Тільки давайте не будемо повторювати ці заведені ритуальні фрази про чесні вибори. Чесний підрахунок голосів, відсутність фальсифікацій і прямого тиску – все це українці відвоювали ще на помаранчевому Майдані 2004-го. Але для того, щоб вибори були чесними і прозорими, то має бути попередньо інформаційна прозорість і чистота. Щоб кожен, хто приходить на дільницю, розумів, за що голосує. А 39%, які чекали зниження тарифів, і ніхто їм не сказав, що це неправда — це є не чесний вибір, а розвод. Тому не можна говорити у цьому контексті, що у нас відбулися демократичні вибори. Відбулася значно складніша й масштабніша операція, яка готувалася не один і не 5 років. І починати треба з методів роботи з колективним несвідомим і з того, скільки ефірного часу обличчя кандидата, який переміг, бачили українці перед собою.

Українське суспільство вже об'єдналося 2014-го. Зараз намагаються викреслити ці 5 років і повернути нас на рівень Майдану зими 2014-го й довести, що українське суспільство знову розколоте і що тільки Зеленський його об'єднав. Ми вже зшили Україну 2014-го. Нам силоміць відрізали Крим і частину Донбасу, але ми її кров'ю зшили. І тепер нам знову нав'язують отой самий порядок денний.

Можна досліджувати методи і прийоми цього обману, але це, безумовно, ввійде в підручники. Поки що українське суспільство спантеличене, ошелешене. Безумовно, абсолютна більшість тих самих довірливих очікувачів зниженого тарифу дуже здивувалася б, якби їй сказали, що вони поставили під загрозу існування української держави. Вони би просто поняття про це не мали.

Обман довірливого, незнаючого, нетямущого – це те, що відбулося у нас. Яким чином українське суспільство буде дорослішати, – це все велике невідоме.

Як світ дивиться на Україну після цих виборів президента?

— Абсолютна більшість, ці 73%, навряд чи усвідомлюють, до якої міри це вже перемога путінської пропаганди. Яка ж це може бути держава, якщо Головнокомандувач і гарант цілості, суверенності й незалежності та інтересів країни на міжнародних переговорах – це комік-КВКшник, який двох слів стулити не може і в якого нульова політологічна освіта.

Шок був відразу після першого туру. Мені почати писати й вимагати коментарів. Цілих 3 тижні я якось намагалася пояснити не тільки українцям, що не треба стрибати з мосту, а й західним медіа, що це чекає їх усіх. Попередньо спрацювало з британцями, а якщо навіть найстаріша демократія так повелася, то гріх ніби нам дорікати. Я намагалася пояснити, що це інформаційна війна. Отримую співчуття від західних колег, багато з яких навіть не знають, як обережно висловити це співчуття.

З другого боку, є росіяни, які нам і через такі вибори заздрять. У них взагалі жодних немає, і давно вже. Те, що люди переконують одне одного, що справді включені у вибір, який вирішує долю країни, – для них це давно фантастика. Вже для цілого покоління. Тому є заблукані в часі, які кажуть: "А все одно вам добре, ну хай там Зеленський, але у вас є вибори. Не вам на долю жалітися, буває й гірше".

Починається епоха великої геополітичної тряски. Пристебніться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський зробить день інавгурації нестандартним - експерт

×